Man of the Evening - Yüth Forever

with everyone but myself and a world to please,

frustrations got the better half of me,

I am only a shell of a man I used to be

Not even a cent to show for a life left unspent

Just lessons better left unlearned,

now here I am fucking filled with resentment

What’s the point of growing up,

when the older I get the more everything gets fucked?

I live a life that yearns to implode,

go!

No tongue and no eyes to see

As I lay in my bed,

I still can’t fucking sleep,

Everyday I try and reach to the sky,

but only fall back on myself (on myself),

All I needed was somebody else,

So I place these problems on the shelf,

Waiting to be toppled from the force of the world slamming the door in my face.

We’re all shadows of who we used to be,

and everyone’s a stranger with crooked teeth.

So break these bones,

Because this mind has no body or soul as a home.

Incompetence is an all too familiar feeling.

So everyone raise your glasses to the man of the evening,

Yours truly.

з усіма, окрім мене і світу, щоб догодити,

розчарування охопили кращу половину мене,

Я лише шкаралупа людини, якою був

За все життя не витрачено навіть цента, щоб показати

Просто уроки краще залишити невивченими,

тепер я в біса сповнений образи

Який сенс зростати,

коли чим старше я стаю, тим більше все стає траханим?

Я живу життям, яке прагне вибухнути,

іди!

Немає язика та очей, щоб бачити

Коли я лежав у своєму ліжку,

Я досі не можу заснути,

Щодня я намагаюся досягти неба,

але впасти тільки на себе (на себе),

Мені потрібен був лише хтось інший,

Тому я розкладаю ці проблеми на полиці,

Чекаю, щоб мене повалила сила світу, яка грюкнула дверима перед моїм обличчям.

Ми всі тіні того, ким були раніше,

і всі – чужі з кривими зубами.

Тож ламайте ці кістки,

Тому що цей розум не має ні тіла, ні душі як дім.

Некомпетентність — надто знайоме відчуття.

Тож підніміть усі келихи за людину вечора,

Справді твій.