За глаза - Ежовы Рукавицы

Какого цвета у тебя глаза?

Забыла… Бог мой, пять веков назад

я знала все оттенки цвета дивного!

Чего хочу?

Не знаю.

Ничего.

В истерике не бьюсь.

Да и челом

не бью тебе о милости.

Спортивного

нет интереса.

Доказать — кому?

что звукорежиссер сведет в одну

две разные дорожки?

— глупость девичья.

Да даже если познакомить вновь —

какая там воскресшая любовь?

-

нам и поговорить-то будет не о чем.

Поэтому уж лучше за глаза…

Ты, может, помнишь: пять веков назад

светило солнце наглое и юное.

И был обет, и был такой пароль:

ежевечерне в двадцать два ноль ноль

мы думаем о нас.

Вот я и думаю…

Якого кольору в тебе очі?

Забула... Бог мій, п'ять століть тому

я знала всі відтінки кольору дивного!

Чого хочу?

Не знаю.

Нічого.

В істериці не б'юся.

Так і чолом

не б'ю тобі про милість.

Спортивного

немає інтересу.

Довести — кому?

що звукорежисер зведе в одну

дві різні стежки?

— дурість дівоча.

Та навіть якщо познайомити знову

яке там воскресле кохання?

-

нам і поговорити буде не про що.

Тому вже краще за очі…

Ти, може, пам'ятаєш: п'ять століть тому

світило сонце нахабне і молоде.

І був обітниця, і був такий пароль:

щовечора в двадцять два нуль нуль

ми думаємо про нас.

От я і думаю...