Merry Macabre - Wobbler

Artemis!

Hunt with me tonight!

Let me escape this slow decay they call a life

Dionysos!

Let the nectar flow!

As amorphous lovers, we’ll together grow

Silk and wine, mighty fine

The treasures of my leisure time

Ruby red and emerald green, the colours suit the royal scene

Moments to cherish when all else collapses

Dance with your daemons, embrace thine entrapments

Apollo!

Your light is my reward!

We sing your words to the ancient chord

Demeter!

Your bosom grants a feast!

Some golden hours to forget the beast

Rose and thyme, in their prime

Hear the herbal bells they chime

Botanic gold to build the strength

And endure the battles that will go on at length

But I will never yield, I’ll stand and fight

And afterwards drink my mead

Moments, like cherries at the peak of their ripeness, ripe for the plucking in

this hour of brightness

Here we lie, slowly descending

Wide open eyes, it never stops

It’s never ending, ending, ending

Beneath the velvet shroud with pearls adorned

A lonely traveller, a creature horned

Lost among the leaves, in doubt he chants his grief

My path has led me to this gloomy place

The murky waters reflects an unknown face

I do not know him, or the sigils on his skin

Dark red scars scorched by the brightness of the stars

Sirius!

Scorcher of the dome!

Illuminate the meadows where I roam

Silenos!

Find me 'mongst the reeds

Rescue me and bring me to the feast!

See the fires burning, and blooming flowers turning

Their faces moved by yearning, in this hour of golden learning

Behind the twilight gate

At last, but not too late

In a field where all gods mate

I come to wrestle faith

Let me be plucked clean by the bird of Hermes

Arise again, arise again

Hen to pan

Throw away the shield of day

Snake of light

Hen to pan

Remember when we were like children free

Playing in the greens, laughing carelessly

Oh, I miss those days, that strange and funny place

The serpent sleeping inside the keep

She enters slowly through the door of sleep

She has always been, she is my own kin

A grim dark torrent, waiting underneath my skin

Scorched by the flames of nihil

Soar through the veils of air

Lie in her fertile bosom

Cleansed by the Water from the Deep

Артеміда!

Полюй зі мною сьогодні ввечері!

Дозвольте мені уникнути цього повільного розпаду, який вони називають життям

Діоніс!

Нехай тече нектар!

Як аморфні коханці, ми разом ростемо

Шовк і вино, дуже гарне

Скарби мого вільного часу

Рубіново-червоний і смарагдово-зелений кольори підходять для королівської сцени

Моменти, які потрібно цінувати, коли все інше руйнується

Танцюй зі своїми демонами, обійми свої пастки

Аполлон!

Ваше світло — моя нагорода!

Ми співаємо ваші слова під старовинний акорд

Деметра!

Твоє лоно дарує бенкет!

Кілька золотих годин, щоб забути звіра

Троянда та чебрець у розквіті сил

Почуйте, як вони дзвонять

Ботанічне золото для створення сили

І витримати битви, які триватимуть надовго

Але я ніколи не здамся, я буду стояти і боротися

А потім випийте мою медовуху

Моменти, як вишні на піку стиглості, дозрілі для зривання

цю годину яскравості

Ось ми лежимо, повільно спускаючись

Широко відкриті очі ніколи не зупиняються

Це ніколи не закінчується, кінець, кінець

Під оксамитовим кожухом, прикрашеним перлами

Самотній мандрівник, істота рогата

Загублений серед листя, сумніваючись, він співає своє горе

Мій шлях привів мене до цього похмурого місця

Мутна вода відображає невідоме обличчя

Я не знаю його, чи сигіл на його шкірі

Темно-червоні шрами, випалені блиском зірок

Сіріус!

Спальник купола!

Освітлюйте луки, де я кочу

Silenos!

Знайди мене серед очерету

Врятуй мене і приведи на бенкет!

Подивіться, як горить багаття і обертаються квіти

Їхні обличчя зворушилися від туги в цю годину золотого навчання

За сутінковими воротами

Нарешті, але не надто пізно

На полі, де всі боги спарюються

Я прийшов боротися з вірою

Нехай мене вищипає птах Гермеса

Знову встань, знову встань

Курку на сковороду

Викиньте щит дня

Змія світла

Курку на сковороду

Згадайте, коли ми були вільними дітьми

Грає в зелені, недбало сміється

О, я сумую за тими днями, за цим дивним і смішним місцем

Змія спить у замку

Вона повільно входить через двері сну

Вона завжди була, вона мій рідний

Похмурий темний потік, що чекає під моєю шкірою

Обпалений полум’ям Нігілу

Злітайте крізь завіси повітря

Лежи в її родючому лоні

Очищені водою з глибини