Jubilee - William Patrick Corgan

Build up the fire

Build up the one, true love

I stoke the aces and stake a show of Deadman’s bluff

Snuff out the aegis

Raze out the aeon flux

And of that fire

And by the ages I sought from you

In true blue

Must I alone of oceans born and make

And, wanton moon again be by sleep to wake

The workmen tires anew

His ship saddened along the route

Yet at journey’s end a journey has no fools

What once was tender scene is now jubilee

And your sanctuary becomes jubilee

God sense soul

They blossom under a dream

An orchard’s child

Flower round you’ll catch conceit

Not now nor will thee unmask by spectral means

I’ve known of Earth’s sky

A robin’s tears draw mist from mud

To slumber untouched

Prodigal and lame

Serene, yet grace born

Temperate, yet dead in laurels

From sphere and dome I yield escape

If there’s no excuse that I could ever will to suit

Then how do they satisfy a vengeance I’ve failed to roost?

What once was tender scene is now jubilee

And your sanctuary becomes jubilee

Lark in thy view

Glow worms spin sails for thy breath

Our faeries fairest ship sends a most oft regret

The virgin ground pounds proud hearts to transience

As sadness is one

A faeries strength is in the murk

Yet tending by firsts

Just who abides the melancholic kiss

When your upward sob’s a comet called autumn from May

Beneath pleasure and arms astronomers trade for stars

But I never knew that you were one of ours

What once was tender scene is now jubilee

And your sanctuary becomes jubilee

Розведіть вогонь

Створіть єдину, справжню любов

Я розпалював тузи та роблю шоу блефу Дедмена

Погасіть егіду

Знищити еонний потік

І від цього вогню

І віками, яких я шукав від вас

Справжній синій

Чи повинен я одним із океанів народитися і створити

І, несамовитий місяць, знову сну, щоб прокинутися

Робітники втомлюються заново

Його корабель сумував по дорозі

Але в кінці подорожі в подорожі немає дурнів

Те, що колись було ніжною сценою, тепер ювілейне

І ваша святиня стане ювілейною

Бог відчув душу

Вони розквітають під сном

Дитина фруктового саду

Квітка навколо вас зловить зарозумілість

Не зараз і ти не будеш демаскувати спектральними засобами

Я знав про небо Землі

Сльози робіна витягують туман із бруду

Спати незайманим

Блудний і кульгавий

Спокійна, але народжена грація

Помірний, але мертвий у лаврах

Від сфери й купола я втечу

Якщо немає виправдання, яке я коли можу задовольнити

Тоді як вони можуть задовольнити помсту, яку я не зміг подати?

Те, що колись було ніжною сценою, тепер ювілейне

І ваша святиня стане ювілейною

Жайворонок у твоєму погляді

Світляки крутять вітрила заради твого дихання

Наш найпрекрасніший корабель фей дуже часто шкодує

Цілина б’є горді серця до швидкоплинності

Так як печаль одна

Сила феї — у темряві

І все-таки тенденція до початківців

Тільки хто витримує меланхолійний поцілунок

Коли твій висхідний ридання — комета, яка називається осінь з травня

Під насолодою і зброєю астрономи торгують за зірки

Але я ніколи не знав, що ти один із наших

Те, що колись було ніжною сценою, тепер ювілейне

І ваша святиня стане ювілейною