The Argus - Ween

Yesterday we lost our lives, tomorrow we were born

Fortune smiled upon us, sacrifice the Argus

All that he might help us see

Magna eyes the track for miles, looking for disease

Puzzled by the mountains — tricked by the sea

and the Argus is practiced compassion

with an eye on you, as one is on me

will the god eye grant his forgiveness

and allow he that’s lived, a reason to see

Counting days and building walls, bells ring so’s to warn

All the signs that guide us, chosen by the Argus

Tell me has chosen you

Led by form we’ll shed our soul

Trusting like a child

See the dark face that saved us Drink from his empty eyes

and the Argus is practiced compassion

with an eye on you, as one is on me

will the god eye grant his forgiveness

letting droplets of light erupt from the sea…

Lying in beds of garlic and orchids, he closes an eye, which closes another

and in sleep he dreams, of watching and looking and feather clouds dancing

He curls up his lid and sleeps…

Swirling with visions on man’s confusion

All of the work, done just to appease him

The Argus he cries, though love has it’s place in the sun

It’s only man’s fear that carries him on…

Вчора ми втратили життя, завтра ми народилися

Фортуна посміхнулася нам, пожертвуйте Аргусом

Усе, що він може нам побачити

Магна дивиться на слід на милі, шукаючи хвороби

Збентежений горами — обдурений морем

а Аргус — це співчуття

дивлячись на вас, як на мене

чи дасть Боже око йому прощення

і дозвольте йому це прожити, причину бачити

Підраховуючи дні й будуючи стіни, дзвонять дзвони, щоб попередити

Усі знаки, які ведуть нас, вибрані Аргусом

Скажи мені, що вибрав тебе

Керуючись формою, ми віддаємо свою душу

Довіряйте, як дитина

Подивіться на темне обличчя, яке врятувало нас Пий з його порожніх очей

а Аргус — це співчуття

дивлячись на вас, як на мене

чи дасть Боже око йому прощення

дозволяючи крапелькам світла вивергатися з моря…

Лежачи на грядках з часником і орхідеями, він закриває око, яке закриває інше

а уві сні він мріє, як дивиться і дивиться, а хмари пір’я танцюють

Він загортає кришку і спить…

Закручений видіннями про розгубленість людини

Вся робота, зроблена лише для заспокоїти його

Аргус, який він плаче, хоча кохання має своє місце під сонцем

Тільки страх людини тримає її далі...