Сверчок - Всеволод Абдулов

Кто придумал,

Что сверчок –

Неприметный старичок,

Как сморчок с вершок,

Надевший

Чей-то черный пиджачок?..

Потому-то,

Хоть сверчок

Крепко знает свой шесток,

Что ни вечер,

Вновь играет

И поет его смычок.

Сам себе и швец, и жнец,

Он – на скрипочке игрец:

Развеселый

Разудалый,

Добрый малый, наконец!..

«Тирли-тирли-тирли-тир», –

Будоражит сонный мир

Голосок запечной скрипки,

Зазывающей на пир, –

«Тирли-тирли-тирли-тир!»

А еще сверчок – поэт,

Полюбивший с малых лет

Ночь и звезды,

И, конечно,

Млечный путь

И лунный свет.

Разве мог бы старичок

Так играть хотя б часок?

Старичок бы

С ног свалился

И на все бы лето слёг!

Хто вигадав,

Що цвіркун -

Непримітний дідок,

Як сморчок з вершок,

Надягий

Чийсь чорний піджачок?

Тому що,

Хоч цвіркун

Міцно знає свою шістку,

Що не вечір,

Знову грає

І співає його смичок.

Сам собі і швець, і жнец,

Він – на скрипочці гравець:

Веселий

Розсудливий,

Добрий малий, нарешті!

«Тірлі-тирлі-тирлі-тир», –

Розбурхує сонний світ

Голосок запечної скрипки,

Закликає на бенкет, -

«Тірлі-тирлі-тирлі-тир!»

А ще цвіркун – поет,

Той, що покохав з малих років

Ніч та зірки,

І звичайно,

Чумацький шлях

І місячне світло.

Хіба міг би дідок

То грати хоча б годинку?

Дідок би

З ніг впав

І на все б літо зліг!