Ukkonen - Vorna

Ammoisen päivän raunioilla

ryömii kansa riutunut

Sen murtuneilla reunahilla

meitä katson ja häpeän

Vainko taivaamme liekki valaisee

meitä täällä kadossa

eksyneiden kurjassa talossa

Vieläkö jaksaa tuo liekkimme nousta

lyödä halki aikojen

ja hirttää harhan paimenen

Synnin peiton alla

karuimmalla kukkulalla

täällä itkette tulevaa

Viimeisellä atrialla

eloanne säälimällä

vain juoksette kohti kuolemaa

Tämäkö muka on

elomme ainohon totuus

Oi, Ukko, ilmojen herra

mahtisi vielä näytä

ja hautaa tuo hengen surma

näiden eksyneiden turma

Jo nousen polviltani

ja tunnen ruumiini

Jo avaan silmäni

ja maistan vereni

Tänne sateeseen

aina sieluni palaa

Vain maahan voin koskaan

henkeni valaa

У руїнах довгого дня

тягне людей вниз

З його зламаними краями

Дивлюся і соромлюся за нас

Тільки вогник нашого неба сяє

ми тут програли

загубився в жалюгідному будинку

Чи можливо ще те полум’я піднятися

бити крізь віки

і висить пастух омани

Під маскою гріха

на найбезпліднішому пагорбі

тут ти плачеш за майбутнє

На останньому передсерді

шкода свого життя

ти просто біжиш назустріч смерті

Чи це має бути

наше життя - єдина правда

О, чоловік, володар повітря

може ще показати

і поховай ту смерть духу

з них втрачена Турма

Я встаю з колін

і я знаю своє тіло

Я вже відкриваю очі

і я куштую свою кров

Тут дощ

завжди повертається моя душа

Тільки на землі я можу

моя душа ллється