Серебро - Вольта

серебро…

я набрал в рот воды, я не видел причин,

чтобы делать добро.

не кричи.

в этом мире, что прост и понятен,

я боялся застиранных пятен

и внезапной любви.

я боялся внезапной любви.

хорошо, что болит.

хорошо, что пока не бросают монет:

без железа внутри

будет легче лететь, огибая магнит.

я боялся внезапной любви.

ни о чем не просил,

все под сердцем носил у изнанки огня.

и она научила меня

песни петь животом, а не горлом,

я разорван, спасите меня.

отпирая замки,

умирая на дне чьей-то ласковой лужи

из синего льда,

не познавший любви не приносит вреда,

я растаял, как эта вода.

нет, не зря

я собой наполняю моря, что текут за тобой.

но картинки внутри не потрогать рукой.

посмотри, я сегодня какой.

перелез

через гордость и верность,

измерив ее глубину.

разноцветный мертвец в самом центре земли

я отдал себя весь уже не помню — кому.

серебро…

срібло…

я набрав у рот води, я не бачив причин,

щоб робити добро.

не кричи.

у цьому світі, що простий і зрозумілий,

я боявся запраних плям

і раптового кохання.

я боявся раптового кохання.

добре, що болить.

добре, що поки не кидають монет:

без заліза всередині

буде легше летіти, огинаючи магніт.

я боявся раптового кохання.

ні про що не просив,

все під серцем носив біля вивороту вогню.

і вона навчила мене

пісні співати животом, а не горлом,

я розірваний, врятуйте мене.

відмикаючи замки,

помираючи на дні чиєїсь ласкавої калюжі

із синього льоду,

хто не пізнав кохання не приносить шкоди,

я розтанув, як ця вода.

ні, недаремно

я собою наповнюю моря, що течуть за тобою.

але картинки всередині не поторкати рукою.

подивися, я сьогодні якийсь.

переліз

через гордість і вірність,

вимірявши її глибину.

різнокольоровий мрець у самому центрі землі

я віддав себе весь уже не пам'ятаю кому.

срібло…