Жало иглы - Владимир Захаров, Рок-острова

Истекающий дождями город серой грязью за окном лежит.

Он ей дорог, или нет, не дорог.

Тело все дрожит…

Ты любила или не любила, ты ждала или не ждала,

Ты хранила или не хранила, или все сожгла…

Жало иглы, ложка…

Жажду зальет дождь…

Ты, как облезлая кошка, ждешь…

Истекающий дождями город засыпает за твоим окном.

Да, он дорог, он тебе так дорог…

Умереть вдвоем…

Умереть, чтоб потом воскреснуть, а воскреснуть, чтоб снова жить…

С ним тебе, верно, в жизни тесно — трудно все простить.

Місто, що спливає дощами, сірим брудом за вікном лежить.

Він їй доріг, чи ні, не доріг.

Тіло все тремтить.

Ти любила або не любила, ти чекала або не чекала,

Ти зберігала або не зберігала, або все спалила…

Жало голки, ложка…

Спрагу заллє дощ.

Ти, як облізла кішка, чекаєш...

Місто, що минає дощами, засипає за твоїм вікном.

Так, він, дорогий, він тобі такий дорогий.

Померти вдвох...

Померти, щоб потім воскреснути, а воскреснути, щоб знову жити...

З ним тобі, мабуть, у житті тісно важко все пробачити.