Моя Россия - Владимир Стольный

Под небесами синими

Века копила силы ты…

Зову тебя Россиею,

Зову тебя своей…

С крестами и иконами,

И ставнями оконными,

И деревнями сонными,

И золотом церквей,

С зимою белоснежною,

Озерами безбрежными,

Любви словами нежными

И горькою слезой,

С раскаяньем и муками,

Со сплетнями и слухами,

И древними старухами,

И глупостью святой…

Россия — дочь, Россия — мать,

Умом Россию не понять…

На белом свете лишь она

Невестой Божьей названа.

Россия — хлеб, Россия — соль.

Россия — бед минувших боль.

Россия — это ты и я.

Россия — Родина моя.

С просторами бескрайними

И речками хрустальными,

И городами дальними

С историей большой,

Со сказами былинными,

Ветвями тополиными,

И русскою душой…

Россия — дочь, Россия — мать,

Умом Россию не понять…

На белом свете лишь она

Невестой Божьей названа.

Россия — хлеб, Россия — соль,

Россия — бед минувших боль,

Россия — это ты и я,

Россия — Родина моя.

Під небесами синіми

Століття накопичувала сили…

Кличу тебе Росією,

Кличу тебе своєю...

З хрестами та іконами,

І ставками віконними,

І селами сонними,

І золотом церков,

З зимою білосніжною,

Озерами безкраїми,

Кохання словами ніжними

І гіркою сльозою,

З покаянням і муками,

З плітками і чутками,

І стародавніми старими,

І дурістю святою...

Росія — дочка, Росія — мати,

Розумом Росію не зрозуміти…

На білому світі лише вона

Нареченою Божою названо.

Росія - хліб, Росія - сіль.

Росія - бід минулих біль.

Росія - це ти і я.

Росія — Батьківщина моя.

З просторами безмежними

І річками кришталевими,

І містами далекими

З історією великий,

З оповідями билинними,

Гілками тополіними,

І російською душею...

Росія — дочка, Росія — мати,

Розумом Росію не зрозуміти…

На білому світі лише вона

Нареченою Божою названо.

Росія — хліб, Росія — сіль,

Росія - бід минулих біль,

Росія — це ти і я,

Росія — Батьківщина моя.