Механизм иллюзии - Влади

Дома тишина, он слышит, как едет лифт.

В трубах вода еле слышна, и мотор в дали.

Внешний мир далек и велик, он лег на диване и проник.

Жизни ощущения, существования.

Он смотрел предельно внутрь, покуда возможно,

Замедляясь до едва заметного слоу-моушена.

Различая неуловимо-частые стробы,

Неделимую смену кадров мельчайшей дроби.

Мгновенные, обновления, восприятия.

Великий механизм иллюзии, заметил я тебя.

Изменности другой, транслируется жизни поток,

Излучая вселюбовь и вселенский восторг.

Тишина, он слышит, как едет лифт.

В трубах вода еле слышна, и мотор в дали.

Внешний мир далек и велик и нет конца ему,

Иллюзия сомкнулась, крепка и непроницаема.

Припев:

Я включил эфир где-то там, где люди и чувства.

Гравитация и вода, скоро переключусь я…

Я включил эфир где-то там, где люди и чувства.

Гравитация и вода, скоро переключусь я…

С ним повторялись эти трипы в офисе,

Он уволился, начал в блоге их описывать в подробностях.

Там я и нашел эту повесть всю полностью,

С вопросами подписчиков о всяких тонкостях.

Ему из друзей комменить кто-то стал,

Жека, что с тобой?

Ты выздоравливай!

Женя, не гневи Господа!

Потом он пост кидал, что квартиру продал,

И ищет теплую страну, где можно выжить лодырем.

Уехал в Бирму, на фотке в последнем посте,

Весельчак, кожа да кости, а после не знаю что с ним…

Он пишет так, то что мы материи считаем,

Это на субатомном уровне сочетания.

Коллективных разумов других разрядов,

Мы наводим и фокусируем свои взгляды.

На их всевозможные взаимодействия.

Допустим интересно нам стать телесными.

Тогда мы впадаем в иллюзию ограниченного самовосприятия,

И не помним ничего мы из своего вечного бытия.

Мне в этой иллюзии все ясно, увожу фокус во вне!

Припев:

Я включил эфир где-то там, где люди и чувства.

Гравитация и вода, скоро переключусь я.

Я включил эфир где-то там, где люди и чувства.

Гравитация и вода, скоро переключусь я.

Я включил эфир где-то там, где люди и чувства.

Гравитация и вода, скоро переключусь я.

Вдома тиша, він чує, як їде ліфт.

У трубах вода ледве чутна, і двигун далеко.

Зовнішній світ далекий і великий, він ліг на дивані і проник.

Життя відчуття, існування.

Він дивився гранично всередину, поки можливо,

Сповільнюючись до ледь помітного слоу-моушену.

Розрізняючи невловимо-часті строби,

Неподільну зміну кадрів найдрібнішого дробу.

Миттєві, поновлення, сприйняття.

Великий механізм ілюзії, помітив я тебе.

Зміни інший, транслюється життя потік,

Випромінюючи вселюбов і вселенський захват.

Тиша, він чує, як їде ліфт.

У трубах вода ледве чутна, і двигун далеко.

Зовнішній світ далекий і великий і немає кінця йому,

Ілюзія зімкнулась, міцна і непроникна.

Приспів:

Я включив ефір десь там, де люди і почуття.

Гравітація і вода, скоро переключусь я…

Я включив ефір десь там, де люди і почуття.

Гравітація і вода, скоро переключусь я…

З ним повторювалися ці трипи в офісі,

Він звільнився, почав у блогу їх описувати в подробицях.

Там я і знайшов цю повість повністю,

З питаннями передплатників про всякі тонкощі.

Йому із друзів коментувати хтось став,

Жека, що з тобою?

Ти одужуй!

Женя, не гнівай Господа!

Потім він пост кидав, що квартиру продав,

І шукає теплу країну, де можна вижити ледарем.

Поїхав у Бірму, на фотці в останньому пості,

Веселун, шкіра та кістки, а після не знаю що з ним ...

Він пише так, то що ми матерії вважаємо,

Це на субатомному рівні поєднання.

Колективних розумів інших розрядів,

Ми наводимо і фокусуємо свої погляди.

На них всілякі взаємодії.

Допустимо цікаво нам стати тілесними.

Тоді ми впадаємо в ілюзію обмеженого самосприйняття,

І не пам'ятаємо нічого ми зі свого вічного буття.

Мені в цій ілюзії все ясно, відвожу фокус узовні!

Приспів:

Я включив ефір десь там, де люди і почуття.

Гравітація і води, скоро переключуся я.

Я включив ефір десь там, де люди і почуття.

Гравітація і води, скоро переключуся я.

Я включив ефір десь там, де люди і почуття.

Гравітація і води, скоро переключуся.