Изгой - Влад Соколовский

У вранья нет степени, это ясно.

Компромиссов нет, лишь добро и зло.

Если выбираешь соврать во благо,

То от этого выиграет лишь второе.

Сколько раз еще одни и те же грабли

Нам преподнесут жестокий урок.

Пули на висок стрелами по телу,

Направляй нас на новый виток.

Я внутри себя устрою пожар,

Его не потушить снаружи.

Свое отражение ни капли не жаль,

Отстаю и безоружный.

Я от своей жизни не помню пароль,

И не помню свои роли.

Хочется убить себя мне порой,

Лучше так, чем быть изгоем.

Изгоем…

Каждый тут судья, каждый тут палач.

Сидя на диване простой трепач.

Судят как же надо, как жить иначе.

Только вот на деле он не пример.

Мне будто все равно, но это только будто,

И какой же бес всех вас здесь попутал?

Дайте же найти ветер свой попутный,

Хватит тут орать.

Я внутри себя устрою пожар,

Его не потушить снаружи.

Свое отражение ни капли не жаль,

Отстаю и безоружный.

Я от своей жизни не помню пароль,

И не помню свои роли.

Хочется убить себя мне порой,

Лучше так, чем быть изгоем.

Изгоем…

Я внутри себя устрою пожар,

Его не потушить снаружи.

Свое отражение ни капли не жаль,

Отстаю и безоружный.

Я внутри себя устрою пожар,

Его не потушить снаружи.

Свое отражение ни капли не жаль,

Отстаю и безоружный.

Я от своей жизни не помню пароль,

И не помню свои роли.

Хочется убить себя мне порой,

Лучше так, чем быть изгоем.

У брехні немає ступеня, це ясно.

Компромісів немає, лише добро і зло.

Якщо вибираєш збрехати на благо,

То від цього виграє лише друге.

Скільки разів ще одні і ті ж граблі

Нам піднесуть жорстокий урок.

Кулі на скроню стрілами по тілу,

Направляй нас на новий виток.

Я всередині себе влаштую пожежу,

Його не загасити зовні.

Своє відображення ні краплі не шкода,

Відстаю і беззбройний.

Я від свого життя не пам'ятаю пароль,

І не пам'ятаю свої ролі.

Хочеться вбити себе мені часом,

Краще так, ніж бути ізгоєм.

Вигоєм…

Кожен тут суддя, кожен кат.

Сидячи на дивані простий трепач.

Судять як треба, як жити інакше.

Тільки ось на справі він не приклад.

Мені ніби все одно, але це тільки ніби,

І який ж біс всіх вас тут поплутав?

Дайте ж знайти вітер свій попутний,

Досить тут кричати.

Я всередині себе влаштую пожежу,

Його не загасити зовні.

Своє відображення ні краплі не шкода,

Відстаю і беззбройний.

Я від свого життя не пам'ятаю пароль,

І не пам'ятаю свої ролі.

Хочеться вбити себе мені часом,

Краще так, ніж бути ізгоєм.

Вигоєм…

Я всередині себе влаштую пожежу,

Його не загасити зовні.

Своє відображення ні краплі не шкода,

Відстаю і беззбройний.

Я всередині себе влаштую пожежу,

Його не загасити зовні.

Своє відображення ні краплі не шкода,

Відстаю і беззбройний.

Я від свого життя не пам'ятаю пароль,

І не пам'ятаю свої ролі.

Хочеться вбити себе мені часом,

Краще так, ніж бути ізгоєм.