Betsey Johnson - VioleTT Pi

Recoudre ton corps, il m’a fallu une journée

Me piquant les doigts d’une aiguille épuisée

Recoudre ton corps, il m’a fallu t’oublier

De faiblesse non lucide, j’ai brûlé ma poupée

Nostalgie, Betsey Johnson s’est bien occupée

De couler ton parfum par le port de mes yeux

Y’a-t-il un calmant soulageant les pensées?

L’héroïne ou le thé me feront t’oublier

En patience, je prends mon mal, me dit-on

L’opium et l’absinthe ont forgé ce dicton

Plus vite court le temps que s’achève guérison

Lentement se dilue la saveur du bonbon

Et si tu ne veux plus de moi

Dis-moi qui voudra bien de moi

Et si tu ne veux plus de moi

Dis-moi qui voudra bien de moi

Que se meure le temps qui jamais ne se pose

Qui jamais ne repasse, me repasse les gens

Des couchers d'étoiles, des nostalgies d’argent

Que brûle ma mémoire qui jamais ne se repose

À regarder les étoiles

Je me suis brûlé la rétine

Et je m’suis arrosé d’alcool

Au beau milieu de la rue

Devant tous ces inconnus

Et puis j’ai brûlé comme un arbre

Puisque tout va bien

Dites à mon frère que tout va bien

Et si tu ne veux plus de moi

Dis-moi qui voudra bien de moi

Et si tu ne veux plus de moi

Dis-moi qui voudra bien de moi

Et si tu ne veux plus de moi

Dis-moi qui voudra bien de moi

Que se meure le temps qui jamais ne se pose

Qui jamais ne repasse, me repasse les gens

Des couchers d'étoiles, des nostalgies d’argent

Que brûle ma mémoire qui jamais ne se repose

Sur les cendres ou sur la pierre

Je resterai franc, fort et fier

Et malgré le temps qui ne sait pas ce qui se passe

Je regarderai notre étoile brûler comme un arbre

На те, щоб зшити твоє тіло, мені знадобився день

Колять пальці відпрацьованою голкою

Зшивай своє тіло, я повинен був забути про тебе

Від нерозумної слабкості я спалив свою ляльку

Ностальгія, Бетсі Джонсон подбала про себе

Щоб твій парфум протікав через порт моїх очей

Чи є заспокійливий засіб, який полегшує думки?

Героїн чи чай змусять мене забути тебе

У терпінні я сприймаю свій біль, мені кажуть

Цю приказку придумали опій і полин

Чим швидше закінчиться час загоєння

Повільно розбавляє смак цукерки

І якщо ти мене більше не хочеш

Скажи мені, хто мене захоче

І якщо ти мене більше не хочеш

Скажи мені, хто мене захоче

Нехай помре той час, який ніколи не виникає

Хто ніколи не прасує, той гладить мене люди

Захід зірки, срібна ностальгія

Нехай горить моя пам'ять, яка ніколи не дає спокою

Щоб дивитися на зірки

Я обпекла сітківку

І я облився алкоголем

Посеред вул

Перед усіма цими незнайомцями

А потім я згорів, як дерево

Так як все добре

Скажи моєму братові, що все гаразд

І якщо ти мене більше не хочеш

Скажи мені, хто мене захоче

І якщо ти мене більше не хочеш

Скажи мені, хто мене захоче

І якщо ти мене більше не хочеш

Скажи мені, хто мене захоче

Нехай помре той час, який ніколи не виникає

Хто ніколи не прасує, той гладить мене люди

Захід зірки, срібна ностальгія

Нехай горить моя пам'ять, яка ніколи не дає спокою

На попіл чи на камінь

Я буду стояти прямо, сильно і гордо

І незважаючи на час, який не знає, що відбувається

Я буду дивитися, як наша зірка горить, як дерево