Hanget - Viikate

Lumisen tien, korkean penkan

Kylmään kylkeen varovasti istuutuu

Siniset kasvot allapäin

Kohmeisiin kämmeniin hautautuu

Ei lämmitä käsiä palavat sillat

Sormien läpi valkoista maata

Tuijottaa katse etäinen

Roudan ja viiman välikössä

Yksin hymyilee itselleen

Taivasta kohti liekit saa

Sulkeutuvat väsyneet silmät

Hyinen viima vähitellen kaikkoaa

Lumisen tien, korkean penkan

Kylmään syliin viimein nukahtaa

Ei surevia jälkeen jää

Засніжена дорога, високий берег

Обережно сядьте на холодну сторону

Синій обличчям вниз

Він закопаний у долоні

Не гріє рук палаючий мост

Білі пальці крізь пальці

Дивлячись у далечінь

У просторі між морозом і останнім

Сам собі посміхається

Ви можете підняти полум’я до неба

Втомлені очі закриваються

Ожеледиця поступово зникає

Засніжена дорога, високий берег

Холодний коліно нарешті заснув

Горя не залишилося