Aamulinnut - Viikate

Puuvanhus omeniaan kantaa

Silkkilehdet hennot suojanaan

Yölliset viitoissaan ovat

Saaneet piiloistaan pois

Taakse orapihlajaisen seinän vaanimaa

Katkeruuden viitta kuulaat peittää

Valkeatkin mukaan sullotaan

Saalis toiveen ylittää

Vaan on aika hyvittää

Teot pimeässä tehdyt

Minä muistan kaiken sen nyt, kun

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme huonoiksi ihmisiksi

Vakka täysi ja kaksi puolillaan

Katumuksen puulle alas lasketaan

Vähin äänin katoaa vain heinäniityn lakoaa

Enää luvatta ei lainaa

Minä pääni muistan painaa, kun

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme huonoiksi ihmisiksi

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme

Lauloivat aamulinnut

Ja me tunsimme itsemme huonoiksi ihmisiksi

Дерев’яний старий несе яблуко

Шовкові листя делікатно захищені

Кошмари в їхніх знаках є

Виліз із криївки

За стіною глоду ховається

Плащ гіркоти, що чуєш, покриває

Білі також подрібнюються

Улов понад надію

Але настав час помиритися

Дії, вчинені в темряві

Я зараз усе це згадую

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми почувалися поганими людьми

Вакка повний і два навпіл

Дерево покаяння опущено

Найменший шум зникає лише тоді, коли луг затихає

Більше ніяких позик без дозволу

Пам’ятаю, коли натискала на голову

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми почувалися поганими людьми

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми відчували

Спів ранкових птахів

І ми почувалися поганими людьми