The Oak and Lady Flame - Vexillum

Quiet on his hill, with his branches in a breeze

An Oak was waving, unaware of his fate

He became the shelter, on a rainy day

For a young wayfarer, who held a flame in a lamp

The young boy ran away and left her alone

Would be her last day at the roots of the Oak

But he spread his strong branch, he built a safe place

The rain didn’t quench her, first sight, face to face

She was shining, Lady Flame, she was shy…

The Oak was not able to stop watching her eyes…

Her warm voice… seems to sing… Let me burn…

LET ME BURN!

I feel a weird will to get out of my light

And embrace your crown, cause you make me safe

LET ME BURN!

It was not expected, it was a surprise

I’m sorry if it happened, but I feel you are mine…

LET ME BURN!

But something was weird

While the great flame went on

He knew she was fading

And she saw he was burnt

They were looking in their eyes

So near, so far away

Coming back in her light

Lady Flame sadly said:

«You're in my heart

And you live in my mind

We just need an embrace, to set us on fire…

Would be great for a while

Our blaze seen for miles

But my heat will burn you

I’m afraid for what we could lose…»

They knew what they were forced to do…

The reason was facing the passions within

The first creating concern and fears

Passions instead, leaves hope and tears…

In this night, silently, please… let me burn…

LET ME BURN!

Let your sparkling eyes watch the world from my arms

Let your flame dance with the wind of the night

LET ME BURN!

I can’t wait for your touch, I can’t wait for your heat

I can’t think to see you and be not able to feel

LET ME… May it be

LET ME… A day far away

LET ME… How we can’t say

LET ME… Oak will embrace in an

LET ME… Unending age

LET ME… Lady flame

LET ME… Again!

LET ME BURN!

Let me burn of your voice, let me burn, I’ve no choice

Let the sound of our flame surrounds all the vale

LET ME BURN!

I don’t mind what tomorrow will bring to us

Until the end in the future, not a thought in the past

Тихо на своєму пагорбі, з гілками на вітерці

Дуб махав, не знаючи про свою долю

Він став притулком у чорний день

Для молодого мандрівника, який тримав вогонь у лампі

Молодий хлопець втік і залишив її одну

Це був би її останній день біля коріння Дуба

Але він розкрив свою міцну гілку, побудував безпечне місце

Дощ не вгамував її, на перший погляд, обличчям до обличчя

Вона сяяла, леді Полум’я, вона була сором’язлива…

Дуб не міг перестати дивитися її очима…

Її теплий голос… здається, співає… Дай мені згоріти…

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Я відчуваю дивне бажання вийти зі свого світла

І обійми свою корону, бо ти робиш мене в безпеці

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Цього не очікували, це був сюрприз

Мені шкода, якщо так сталося, але я відчуваю, що ти мій…

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Але щось було дивне

Поки велике полум’я горіло

Він знав, що вона згасає

І вона побачила, що він обгорів

Вони дивилися в очі

Так близько, так далеко

Повертаючись у її світлі

Леді Флейм сумно сказала:

«Ти в моєму серці

І ти живеш у моїй думці

Нам просто потрібні обійми, щоб підпалити нас…

Було б чудово на деякий час

Наше полум’я видно за милі

Але моє тепло обпалить тебе

Я боюся, що ми можемо втратити…»

Вони знали, що змушені робити…

Причина полягала в пристрасті всередині

Перші породжують занепокоєння і страхи

Натомість пристрасті залишають надію і сльози…

Цієї ночі тихо, будь ласка... дозвольте мені спалити...

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Нехай ваші блискучі очі спостерігають за світом з моїх рук

Нехай ваше полум’я танцює з вітром ночі

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Я не можу дочекатися твого дотику, я не можу дочекатися твого тепла

Я не можу подумати побачити вас і не відчути

ДОЗВОЛІТЬ МЕНІ… Хай буде

ДОЗВОЛІТЬ МЕНІ… День далеко

ДОЗВОЛІТЬ... Як ми не можемо сказати

ДОЗВІТЬ МЕНІ… Дуб обійме в ан

ДОЗВОЛІТЬ МЕНІ... Нескінченний вік

ДОЗВОЛІТЬ МЕНІ… Пані полум’я

ДОЗВОЛІТЬ МЕНІ… Знову!

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Дозволь мені спалити твій голос, дозволь мені спалити, у мене немає вибору

Нехай шум нашого полум’я оточує всю долину

ДОЗЬ МЕНІ ЗГОРИТИ!

Я не проти, що принесе нам завтрашній день

До кінця в майбутньому, а не думка в минулому