Disgrace - Vesania

Rising of a solemn ceremonial dawn

Fainting of a darkened yet resplendent sky

Gazing down at the shadows of those I left behind

Listening to the hollow overtaking stillness

So convinced of things to come on this day

I awaited the sunrise

I kissed all that I cared of I paid off all I owed to anyone

I closed all doors carefully, closed the undone

I wanted to collect all these moments of joy

And I have them all stand all around me now

I’m ready, the time is ripe

The things undone no more standing in the way of my resolution

My final composure

I’m done trying to live

I walked up the road to that I planned to this tallest bridge across forever

You saw me passing by and never said a word

I climbed to the top and stood right on the edge

The sun was rising, the air was thin, and you could hear the water glides

The mind so clear for this everlasting moment of clarity

The feeling so pure and free of morals as I spread my arms wide

And then I felt this cold shivers creeping flesh

I turned around convulsively holding to the ground

So scared, so terrified, I didn’t make a sound

And I stayed there kneeling down, despairing and facing the dirt

Calming down this trembling flesh and bones of this wretched self

I would never thought there could be anything more pathetic than this

Why can’t we neither live nor die?

Why are we so weak…

Going back, my head’s down

Uttermost disgrace, and a life to face

I’m sure you were there, why didn’t you push me down?

Why didn’t you push me down?

I have nothing to offer to anyone

But my own confusion, my will is done

Схід урочистого церемоніального світанку

Непритомність потемнілого, але блискучого неба

Дивлячись вниз на тіні тих, кого я залишив

Прислуховуючись до порожнистої тиші

Так переконаний у тому, що відбудеться цього дня

Я чекав сходу сонця

Я поцілував усе, про що дбав, я відплатив усе, що комусь заборгував

Я обережно зачинив усі двері, зачинив скасовані

Я хотів зібрати всі ці моменти радості

І тепер вони всі стоять навколо мене

Я готовий, час настав

Скасовані речі більше не заважають моїй рішучості

Мій остаточний спокій

Я закінчив спроби жити

Я пішов дорогою, до якої планував назавжди перейти до цього найвищого мосту

Ти бачив, як я проходив повз, і не сказав ні слова

Я піднявся на вершину й став прямо на краю

Сонце сходило, повітря було розрідженим, і було чути, як вода ковзає

Розум настільки ясний для цієї вічної миті ясності

Почуття настільки чисте й безморальне, як я широко розставив руки

І тоді я відчула, як ці холодні тремтіння повзають по тілу

Я розвернувся, судорожно тримаючись за землю

Такий наляканий, такий наляканий, я не видав жодного звуку

І я залишився там, стоячи на колінах, у розпачі й обличчям до бруду

Заспокоїти цю тремтячу плоть і кістки цього жалюгідного я

Я ніколи б не подумав, що може бути щось більш жалюгідне, ніж це

Чому ми не можемо ні жити, ні померти?

Чому ми такі слабкі…

Повертаючись, моя голова опущена

Повна ганьба і життя

Я впевнений, що ти був там, чому ти не штовхнув мене вниз?

Чому ти не штовхнув мене вниз?

Мені нема чого нікому запропонувати

Але моє власне замішання, моя воля виконана