Тропы - Веретено

Тропами запутанными волчьими

Перекрести меня и в новый путь.

В пору море жути хапануть но не в этом суть.

Я ничуть не боюсь, даже не принял на грудь.

Я галопом на полном ходу уже не тормознуть

Меня фобии душили, вот и мой черед.

Идет охота.

Снова ручка и блокнот

И на учете каждый слог.

Исход понятен наперед.

Ломаю смело об колено все таблички «не влезай!

Убьет».

Ну вот опять в кармане кот наплакал.

Якорем на дно, еще ввязался в эту драку.

Мне нужно больше света, не доволен полумраком.

Я иду в атаку как оголодалая собака.

Вместо барабана казино шумит веретено.

Вместо рекламы пестрой черно-белое крыло.

Тесно, так в дальний путь, без думы о былом,

Через двойные сплошные, пробивая небо лбом.

Я запутаю волков.

Прибуду раньше холодов.

По пустыням чьих то снов

я пройду и всё будет как прежде.

Я ни о чем не жалею,

Кроме того, что до сих пор не договорился с головой.

Этого так и не умею.

И потому как маленький врываюсь в бой

с деревянной булавой.

С бетоном, а не с лебедой.

Ты не брани меня ведь я итак на поле брани

пропадаю среди великанов хватаясь за грани

Обещал сделать план, пан либо пропал

Но кажется считает профаном меня мой талисман,

Иглой набитый на плече.

Не пойму что и зачем.

Стал синонимом дилемм.

Я негодую.

Зачастую в тело вгрызается сбруя,

Но я верю, что все будет именно так как зарифмую.

Пускай многие дороги мне заказаны,

Не принимаются отмазы, типа приметы и сглазы.

Не успеешь дурного подумать, я снова в гости.

На лбу шишки, в карманах небесные грозди.

Я запутаю волков.

Прибуду раньше холодов.

По пустыням чьих то снов

я пройду и всё будет как прежде.

Стежками заплутаними вовчими

Перехрести мене і в новий шлях.

У пору море жути хапануть але не в цьому суть.

Я нітрохи не боюся, навіть не прийняв на груди.

Я галопом на повному ходу вже не гальмувати

Мене фобії душили, ось і моя черга.

Йде полювання.

Знову ручка та блокнот

І на обліку кожен склад.

Результат зрозумілий наперед.

Ламаю сміливо об коліно всі таблички «не влазь!

Вб'є».

Ну, знову в кишені кіт наплакав.

Якорем на дно ще вплутався в цю бійку.

Мені потрібно більше світла, незадоволений напівтемрявою.

Я йду в атаку як зголоднілий собака.

Замість барабана казино шумить веретено.

Замість реклами строкатого чорно-білого крила.

Тісно, ​​так у далеку дорогу, без думи про минуле,

Через подвійні суцільні, пробиваючи небо чолом.

Я заплутаю вовків.

Прибуду раніше за холоди.

По пустелях чиїхось снів

я пройду і все буде як раніше.

Я ні про що не шкодую,

Крім того, що досі не домовився із головою.

Цього так і не вмію.

І тому як маленький вриваюсь у бій

з дерев'яною булавою.

З бетоном, а не з лободою.

Ти ж не лай мене, я тож на полі лай

пропадаю серед велетнів хапаючись за межі

Обіцяв створити план, пан чи пропав

Але здається вважає профаном мене мій талісман,

Голка набита на плечі.

Не зрозумію, що й навіщо.

Став синонімом дилем.

Я обурююся.

Найчастіше в тіло вгризається збруя,

Але я вірю, що все буде саме тому, що зарифмую.

Нехай багато доріг мені замовлено,

Не приймаються відмазки, типу прикмети та пристріту.

Не встигнеш поганого подумати, я знову в гості.

На лобі шишки, у кишенях небесні грона.

Я заплутаю вовків.

Прибуду раніше за холоди.

По пустелях чиїхось снів

я пройду і все буде як раніше.