Эх, раз - Веретено

В поту соскакиваю, жутко хочется воды

Не вижу выхода, но это только полбеды

Плоды моих трудов голого гонят в тупик

То ли лик, то ли бледный тип в зеркале возник.

Недели во хмелю, спасительной фланелью

Не хочу и думать, что же по ту сторону похмелья

Всеми позабытый, к тетради наглухо прибитый

А в ней толи смысл, толи пятна недопитого

Шуты несут тоску по барам, дамам что задаром.

Этой эстрады, как и ладана не надо мне

Ни позолота купола, ни колокола звон

Не в тон вроде как то, как-то все не то.

На что мне эта фора ведь Гоморра за забором?

Одни конторы

корпорации «Святых моторов»

Одна отрада, нет смирения что всё как надо

Но вот досада, бесконечна эта анфилада…

Эх, раз.

Да ещё раз.

Да ещё много-много раз.

С горы по полю вдоль обрыва, ссадины, нарывы

Сыро на душе, чем же заполнить дыры?

В квартиру поспешу, вновь задерну шторы.

Порою лучше все по новой, по коридору...

Святости ищу вокруг, шутки уже ради

Клетки тетради птицей бью, аж лихорадит

Мне бы табора костер найти до темноты

Но по дороге бабы с ягой, плахи да топоры.

Господи, доколи колотить решил?

Дай отдышусь и картину из мазни слышишь

Я перепишу, даю слово.

Смогу идти

По моей аллее чистым, мысли без петли.

Среди лицемеров без понятий меры

Снова веря в мир, красочный, не серый

Перед сном в море звезд кину пару фраз

Утро мудренее, эх хоть на этот раз...

У поту зіскакую, дуже хочеться води

Не бачу виходу, але це лише півбіди

Плоди моїх праць голого женуть у глухий кут

Чи то лик, чи блідий тип у дзеркалі виник.

Тижня у хмелі, рятівною фланеллю

Не хочу й думати, що ж по той бік похмілля

Всіми забутий, до зошита наглухо прибитий

А в ній чи сенс, чи плями недопитого

Блазні несуть тугу за барами, жінкам що задарма.

Цієї естради, як і ладану не треба мені

Ні позолота купола, ні дзвони дзвін

Не в тон начебто якось, якось усе не те.

На що мені ця фора Гоморра за парканом?

Одні контори

корпорації «Святих моторів»

Одна відрада, немає смирення, що все як треба

Але ось досада, нескінченна ця анфілада.

Ех, раз.

Та ще раз.

Та ще багато разів.

З гори по полю вздовж урвища, садна, нариви

Сиро на душі, чим заповнити дірки?

У квартиру поспішу, знову задерну штори.

Часом краще все за новою, коридором...

Святості шукаю навколо, жарти вже ради

Клітини зошити птахом б'ю, аж лихоманить

Мені б табора багаття знайти до темряви

Але дорогою баби з йогою, плахи та сокири.

Господи, доки бити вирішив?

Дай відпочиву і картину з мазні чуєш

Я перепишу, даю слово.

Зможу йти

За моєю алеєю чистим, думки без петлі.

Серед лицемірів без понять міри

Знову вірячи у світ, барвистий, не сірий

Перед сном у морі зірок кину пару фраз

Ранок мудріший, хоч цього разу...