Młode Wilki 7 - Verba

Spotkajmy się, znów, po drugiej stronie…

Nie mogę znieść myśli, że to już koniec…

Siedziała na podłodze, oglądając fotografie

W mieszkaniu, w którym kiedyś

Mieszkała z chłopakiem

Wracały emocje i wspomnienia

Przychodziło niebo i odpływała ziemia…

Pytała «Co mam zrobić, co pomoże mi?

Ja nie mogę dłużej w takiej samotności żyć…

Mija tyle dni, wokół puste ściany

Dlaczego musiał odejść ktoś tak kochany.

?»

Jego duch stał obok, patrzył na jej łzy

Dotykał policzka, lecz nie czuła nic…

'Wróciłem do Ciebie, stoję tu, jak dawniej!

Chciałbym Cię przytulić - kocham Ciebie Skarbie!

Śmierć zabrała mnie, lecz moja dusza pozostała

Obiecałem Ci, że nigdy nie zostaniesz sama!

A to uczucie było zawsze silniejsze od śmierci…

Nikt nie rozerwie tej więzi!"

Spotkajmy się, znów, po drugiej stronie…

Nie mogę znieść myśli, że to już koniec…

Ona wzięła Jego zdjęcie w dłonie

Całowała je — on stał koło niej

Wolnym gestem odwróciła je

I zaczęła po nim pisać ocierając łzę:

'Wiem, że to miało być inaczej

Wiem, że niczego nie naprawię płaczem…

Tak bardzo pragnę, z Tobą być

Kiedy nie ma Ciebie, ja już nie mam nic…"

Wyciągnęła nagle kilkanaście tabletek

Chciał ją powstrzymać, lecz był tylko echem

Krzyczał, lecz jego krzyk był nierealny

Próbował złapać ją, lecz był, bezradny

Jej delikatne ciało osuwało się na ziemię

Jej oczy gasły, a on tulił ją do siebie

Zrobiła to, by być z ukochanym

By spotkać go w nieznanym

Spotkajmy się, znów, po drugiej stronie…

Nie mogę znieść myśli, że to już koniec…

Зустрінемось знову на тому боці...

Я не можу витримати думати, що все закінчилося...

Вона сиділа на підлозі і розглядала фотографії

У квартирі, де вона була

Вона жила зі своїм хлопцем

Повернулися емоції та спогади

Небо прийшло, а земля пішла...

Вона запитала: «Що мені зробити, щоб мені допомогло?»

Я більше не можу жити в такій самоті...

Минає стільки днів, навколо порожні стіни

Чому хтось так любив мав піти.

? »

Його привид стояв там і дивився на її сльози

Він торкнувся його щоки, але вона нічого не відчула...

«Я повернувся до вас, я стою тут, як і раніше!

Я хотів би обійняти тебе - я люблю тебе люба!

Смерть забрала мене, а душа залишилася

Я обіцяв тобі, що ти ніколи не будеш один!

І це почуття завжди було сильнішим за смерть...

Ніхто не розірве цей зв’язок!»

Зустрінемось знову на тому боці...

Я не можу витримати думати, що все закінчилося...

Вона взяла Його фотографію в руки

Вона їх поцілувала — він стояв біля неї

Вона перевернула їх повільним жестом

І вона почала писати на ньому, витираючи сльозу:

«Я знаю, що мало бути інакше

Я знаю, що плачем нічого не виправити...

Я так хочу бути з тобою

Коли тебе не буде, у мене більше нічого не буде...»

Раптом вона дістала десяток таблеток

Він хотів зупинити її, але це було лише відлуння

Він кричав, але його крик був нереальним

Він намагався схопити її, але був безпорадний

Її ніжне тіло впало на землю

Її очі зблідли, і він притиснув її до себе

Вона зробила це, щоб бути зі своїм коханим

Зустріти його в невідомості

Зустрінемось знову на тому боці...

Я не можу витримати думати, що все закінчилося...