Пей с ним - Василий К.

Генри забрался фашистам в тыл

И попал в партизанский отряд

В прошлом — тусовщик, поэт, журналист,

А теперь просто солдат

Генри принёс динамита мешок

И железом бренчащий приказ:

Этот мост с этих пор

Стал полезен для них

И крайне опасен для нас

А люди в отряде — праведный сброд

И в глиняных мисках вино

Генри знал о них всё и больше, чем всё

И что их небо — там же, где дно,

Но эти глаза цвета первой звезды

В пальцах тонких грубого хлеба кусок

И суровый Пабло, глядя на них

Мрачно, но мудро изрёк:

Ешь с ним, пей с ним

Спи с ним, умирай с ним

Делай всё, как делают все

В его далёкой стране, непонятной стране

Осенью ранней ночь холодна

И иней на стали стволов,

Но откуда им знать, их чаша — без дна

Море жаркое — без берегов

От тепла их тел оживала трава

И таяли души камней,

Но не петь, ни рыдать не умеет Судьба

Что забавного в играх людей?

А люди с утра, продирая глаза

Хватались за автомат

И учил воевать крестьян и цыган

Юный янки — пришелец и брат

Он знал, что любовь погибает от ран

Она знала любовь — страх и боль,

Но кошмарные мороки прошлого — прочь

То же слово, другая любовь

Ешь с ним, пей с ним

Спи с ним, умирай с ним

Делай всё, как делают все

В его далёкой стране, непонятной стране

Коротка перед боем последняя ночь

Два чужих и родных языка

Друг друга путали сами с собой

Наполняя кровью слова

Кто не верил в успех, ушёл до зари

И забрал своих лошадей

Матерясь им вслед и стволы навострив

Остальные — дорогой своей

Приказ был исполнен.

Враги не прошли

Где был мост, стала дырка в земле

Земля примет всё, и в неё же легли

Кроме Пабло и девушки, все

Генри лежал, в небеса устремив

Переставшие видеть глаза,

А старик, поглядев на неё, пожалел

О том, что когда-то сказал

Ешь с ним, пей с ним

Спи с ним, умирай с ним

Делай всё, как делают все

В его далёкой стране, непонятной стране

Генрі забрався фашистам у тил

І потрапив у партизанський загін

Минулого — тусовщик, поет, журналіст,

А тепер просто солдат

Генрі приніс динаміту мішок

І залізом бренчить наказ:

Цей міст з цього часу

Став корисним для них

І дуже небезпечний для нас

А люди в загоні — праведний зброд

І в глиняних мисках вино

Генрі знав про них все і більше, ніж усе.

І що їх небо — там ж де дно,

Але ці очі кольору першої зірки

У пальцях тонких грубого хліба шматок

І суворий Пабло, дивлячись на них

Похмуро, але мудро прорік:

Їж з ним, пий з ним

Спи з ним, помирай з ним

Роби все, як роблять усі

У його далекій країні, незрозумілій країні

Восени ранньої ночі холодна

І іній на стали стволів,

Але звідки їм знати, їхня чаша без дна

Море спекотне — без берегів

Від тепла їх тіл оживала трава

І танули душі каміння,

Але не співати, ні ридати не уміє Доля

Що кумедного в іграх людей?

А люди з ранку, продираючи очі

Хапалися за автомат

І вчив воювати селян і циган

Юний янкі— прибулець і брат

Він знав, що кохання гине від ран

Вона знала любов - страх і біль,

Але кошмарні мороки минулого — геть

Те слово, інше кохання

Їж з ним, пий з ним

Спи з ним, помирай з ним

Роби все, як роблять усі

У його далекій країні, незрозумілій країні

Коротка перед боєм остання ніч

Дві чужі та рідні мови

Один одного плутали самі з собою

Наповнюючи кров'ю слова

Хто не вірив в успіх, пішов до зарі

І забрав своїх коней

Матерячись ним вслід і стволи навострів

Решта — дорогою своєю

Наказ було виконано.

Вороги не пройшли

Де був міст, стала дірка в землі

Земля прийме все, і в не ж лягли

Окрім Пабло та дівчини, всі

Генрі лежав, в небеса спрямувавши

Перестали бачити очі,

А Старий, подивившись на неї, пошкодував

Про те, що колись сказав

Їж з ним, пий з ним

Спи з ним, помирай з ним

Роби все, як роблять усі

У його далекій країні, незрозумілій країні