Небо в алмазах - Василий К.

А мне с утра было так плохо

А это небо казалось кирпичным

А моё золото стало горохом

А мой герой превратился в спичку

И я пошёл туда, где много женщин

Нашёл одну, что меня пожалела

Окатив сероглазыи упрёком

Мне дала – не себя, но лишь денег

И я направил свой шаг в Колизеум

Вдохновлённый античностью дымной

Мне сказали – Мужик, да ты патриций!

И в мой стакан потекли реки Рима!

И я увидел небо в алмазах

И я услышал хор ангелов светлых

И я коснулся лона Мадонны

И я ужрался нектаром бессмертных!

А мне с утра опять было плохо

Но уже по другой причине

Мне вдруг стало так одиноко

И я вспомнил, что я, бля, мужчина

И я расконсервировал крысу

Оказалось, что крыса протухла

Но если в лагере кончилось мясо

Для вождей нет причин падать духом

И вот опять я средь сестёр милосердия

В боевой чёрно-синей раскраске

И вокруг меня — жертвенный танец

И на выбор – любая из масок!

И я увидел небо в алмазах…

А я всю ночь просидел за стаканом

С Ван-Гогом и Хемингуэем

И тупорыло уставясь на утро

Ощутил себя полным пигмеем

Ах, чего же меня не приемлют

Ни народ, ни надменные снобы

Ах, зачем в этом мире нетрезвом

Столько пёсьей безбашенной злобы

И я отдался во власть графоманства

Тараканам скомандовав – Смирно!

Мне сказали – Мужик, да ты фанатик,

Но – пошуршали, и подчинились!

И я увидел небо в алмазах…

Но если крабы врезаются в скалы

Значит, так кому-нибудь надо

И если рыбы вылазят на берег

Значит, так кому-нибудь легче

И если есть средь кальмаров свой Кафка

Значит, нам неведомо море

И если мысли ставрид глубже наших

То всем нежабродышащим – горе

Но коль Христосы бродят по водам

Значит, власть этих вод не смертельна

Значит, старая шлюха Природа

Как и раньше, добра к своим детям

И значит – стоит видеть небо в алмазах

И стоит слушать хор ангелов светлых

И стоит щупать Мадонну за лоно

И стоит жрать нектар у бессмертных

А мені зранку було так погано

А це небо здавалося цегляним

А моє золото стало горохом

А мій герой перетворився на сірник

І я пішов туди, де багато жінок

Знайшов одну, що мене пожаліла

Окатив сіроокості докором

Мені дала – не себе, але лише грошей

І я направив свій крок до Колізею

Натхненний античністю димною

Мені сказали - Мужику, та ти патрицій!

І в мою склянку потекли ріки Рима!

І я побачив небо в алмазах

І я почув хор ангелів світлих

І я торкнувся лона Мадонни

І я ужрався нектаром безсмертних!

А мені зранку знову було погано

Але вже з іншої причини

Мені раптом стало так самотньо

І я згадав, що я, бля, чоловік

І я розконсервував щура

Виявилося, що щур протух.

Але якщо в таборі скінчилося м'ясо

Для вождів немає причин падати духом

І ось знову я серед сестер милосердя

У бойовому чорно-синьому забарвленні

І довкола мене — жертовний танець

І на вибір – будь-яка маска!

І я побачив небо в алмазах.

А я всю ніч просидів за склянкою

З Ван-Гогом та Хемінгуеєм

І тупорило дивлячись на ранок

Відчув себе повним пігмеєм

Ах, чого ж мене не сприймають

Ні народ, ні гордовиті сноби

Ах, навіщо в цьому світі нетверезому

Стільки пісей безбашенної злості

І я віддався до влади графоманства

Тарганам скомандувавши - Смирно!

Мені сказали - Мужик, та ти фанатик,

Але - пошаріли, і підкорилися!

І я побачив небо в алмазах.

Але якщо краби врізаються у скелі

Значить, так комусь треба

І якщо риби вилазять на берег

Значить, так комусь легше

І якщо є серед кальмарів свій Кафка

Значить, нам невідомо море

І якщо думки ставрид глибші за наші

То всім недоброзичливим – горе

Але якщо Христоси блукають водами

Отже, влада цих вод не смертельна

Значить, стара повія Природа

Як і раніше, добра до своїх дітей

І значить – варто бачити небо у алмазах

І варто слухати хор ангелів світлих

І варто мацати Мадонну за лоно

І варто жерти нектар у безсмертних