Vértigo - Valira

Estaba buscando en el armario una opción

Y decidirme a olvidar

Las prendas que trajeron lluvia y tos

Sonaban alarmas por aguantar la presión

Dentro de aquel vendaval

Silencio aunque rasgara con la voz

Las marchitas letras por las que me hundí

Y que me hicieron mortal

Me asusto al escuchar mi piel crujir

Suena el eco de aventura al resistir

Y toda esta soledad, me mece y me acompaña al escribir

Pero hay estigmas en mi voz

Quiero encontrarme y comprender, qué es este vértigo al futuro

Todo el terror que la derrota capturó

Temí que aguantaran mis pies, apreté dientes contra el mundo

Mi pobre alma entre sus trozos se escudó

Me pudo el cansancio con el cambio de estación

Herido por el puñal, clavándome el pasado y su sabor

Canté en el diluvio hasta dolerme el pulmón

Deseando alguna señal, muriendo de ocultar tanta lesión

Muerdo la atadura que me impide huir

Y me quiere silenciar, que aprieta y que me obliga a combatir

Sé que olvidaré el momento en que me fui

Y quedará lo real, la huella ya inmortal que llevo en mí

Pero hay estigmas en mi voz

Quiero encontrarme y comprender, qué es este vértigo al futuro

Todo el terror que la derrota capturó

Temí que aguantaran mis pies, apreté dientes contra el mundo

Mi pobre alma entre sus trozos se escudó

Sigo notando el balanceo, y lo inestable de este mar

Todo empezó como un recreo, que suplantó mi identidad

Y el aleteo, que creo que me hará despegar como un dragón

Que escupe fuego, el asedio que este viaje me causó

Que ahora buceo y ya no encuentro diversión

Quiero encontrarme y comprender, qué es este vértigo al futuro

Todo el terror que la derrota capturó

Temí que aguantaran mis pies, apreté dientes contra el mundo

Mi pobre alma entre sus trozos se escudó

Шукала в шафі варіант

І вирішив забути

Одяг, який приніс дощ і кашель

Для витримування тиску ввімкнули сигналізацію

Всередині цього шторму

Мовчи, хоч би він своїм голосом розривав

Зів'ялі літери, за якими я потонув

І що вони зробили мене смертним

Мені стає страшно, коли я чую, як моя шкіра скрипить

Під час опору звучить луна пригод

І вся ця самотність гойдає мене і супроводжує під час письма

Але в моєму голосі є клеймо

Я хочу знайти себе і зрозуміти, що це за запаморочення в майбутнє

Весь терор, що поразка захоплена

Я боявся, що мої ноги витримають, я зціпив зуби проти світу

Моя бідна душа між своїми шматками була захищена

Зі зміною пори року мене охопила втома

Поранений кинджалом, що пронизує мене минулим і його смаком

Я співав у потопі, аж легені заболіли

Бажання якогось знаку, смерть, щоб приховати стільки травм

Я кусаю шнур, який не дає мені втекти

І він хоче змусити мене замовкнути, що він тисне і це змушує мене боротися

Я знаю, що забуду момент, коли пішов

І залишиться справжнє, той уже невмирущий відбиток, який ношу в собі

Але в моєму голосі є клеймо

Я хочу знайти себе і зрозуміти, що це за запаморочення в майбутнє

Весь терор, що поразка захоплена

Я боявся, що мої ноги витримають, я зціпив зуби проти світу

Моя бідна душа між своїми шматками була захищена

Я постійно помічаю гойдання та нестабільність цього моря

Все почалося як перерва, яка уособлювала мою особистість

І махання, яке, я думаю, змусить мене злетіти, як дракон

Це плює вогнем, облога, яку спричинила ця поїздка

Тепер я пірнаю і більше не знаходжу задоволення

Я хочу знайти себе і зрозуміти, що це за запаморочення в майбутнє

Весь терор, що поразка захоплена

Я боявся, що мої ноги витримають, я зціпив зуби проти світу

Моя бідна душа між своїми шматками була захищена