Kissing Constellations - Valiant Hearts

We stand out of view, looking over the edge

Watching all the stars fall into the palms of your hands

Well the eve has come and we’re looking on

For a place to watch the comets race

Through stained glass eyes and window panes

In an old oak house so far away

Did the roof give way?

I hear the bricks shatter in the waterway

The stars take shape

I feel them glow from a world away

Romance me into infinity

This skyline, it guides my epiphany

Come dot and cross the lines with me

And tell me

Why do we glow for you

When the children of light decide for us that there’s no room?

Will we throw ourselves into this great unknown

Where does the wind blow

When the air is alive and has no altitude?

Can we breathe on our own

Or will we pass on the the great unknown?

Paint on the walls has peeled away

To reveal the vastness of space

Yet a light is seen in the night

Bright as magnesium burning away

As the walls give way

I see you coalesce in a galaxy

A shapeless place

Where I just don’t feel

Feel the weight

Romance me into infinity

This skyline still guides my epiphany

Come dot and cross the lines with me

If your eyes catch the light just right

A million stars will cry and come alive tonight

Come alive tonight

In a trance of never ending dissonance

And if our minds don’t dispel this narrative we write

Will they glow out our mouths from the inside?

Will we spend eternity swapping notes on destiny?

We stand out of view, looking over the edge

Watching all the stars fall into the palms of your hands

Tell me

Why do we glow for you

When the children of light decide for us that there’s no room?

Will we throw ourselves into this great unknown

Where does the wind blow

When the air is alive and has no altitude?

Can we breathe on our own

Or will we pass on the the great unknown?

Did the roof give way?

I hear the bricks shatter in the waterway

The stars take shape

I feel them glow from a world away

Ми стоїмо поза полем зору, дивимося через край

Спостерігаючи, як усі зірки потрапляють у ваші долоні

Ну, настав переддень і ми дивимось

Для місця спостерігати за гонками комет

Крізь вітражні очі та шибки

У старому дубовому будинку, так далекому

Дах піддався?

Я чую, як цегли розбиваються на водному шляху

Зірки набувають форми

Я відчуваю, як вони світяться з далекого світу

Романтично мене до нескінченності

Цей горизонт, він керує моїм просвітленням

Ставте крапки та перетинайте зі мною межі

І скажи мені

Чому ми світимо для вас

Коли діти світла вирішать за нас що немає місця?

Чи кинемося ми в це велике невідоме

Куди дме вітер

Коли повітря живе і не має висоти?

Чи можемо ми дихати самостійно

Або ми передаємо велике невідоме?

Фарба зі стін відшарувалася

Щоб розкрити безмежність простору

Але вночі видно світло

Яскравий, як магній, що горить

Коли стіни піддаються

Я бачу, як ви об’єднуєтеся в галактиці

Безформне місце

Де я просто не відчуваю

Відчуйте вагу

Романтично мене до нескінченності

Цей горизонт і досі керує моїм просвітленням

Ставте крапки та перетинайте зі мною межі

Якщо ваші очі вловлюють світло якраз

Сьогодні ввечері мільйон зірок заплачуть і оживуть

Оживи сьогодні ввечері

У трансі нескінченного дисонансу

І якщо наш розум не розвіює цю розповідь, ми напишемо

Чи засвітять вони наші роти зсередини?

Чи будемо ми витрачати вічність, обмінюючи нотатки про долю?

Ми стоїмо поза полем зору, дивимося через край

Спостерігаючи, як усі зірки потрапляють у ваші долоні

Скажи мені

Чому ми світимо для вас

Коли діти світла вирішать за нас що немає місця?

Чи кинемося ми в це велике невідоме

Куди дме вітер

Коли повітря живе і не має висоти?

Чи можемо ми дихати самостійно

Або ми передаємо велике невідоме?

Дах піддався?

Я чую, як цегли розбиваються на водному шляху

Зірки набувають форми

Я відчуваю, як вони світяться з далекого світу