Don't Follow the Winter Thread - Valiant Hearts

Seasons collide from between the black and white

As the winter reigns you in and holds you tight

Echoes pull me through a landscape untouched

Where some will never go

Chasing avalanches through fields of snow

Like animals so free to roam

(Like animals so free to roam)

Held underwater, watching reflections rise

Between needle and twine from unravelling nights that held up the sky

The thread flows on and on and the snowflakes start to fall

But if we chase it on we’ll lose ourselves to the winter’s beckon call

Through trees where light divides

We walk towards a door that leads to compromise

Never asking why

They said don’t follow the winter thread

But we’re already too foreign

It says it knows our plight but its words strike cold

Hailing down upon our roofs, with every home it grows

We’ll retreat into the flaws where our hearts were born, opened and exposed

Because we base our dreams in reality like faux, fading fools

Floral in bloom, yet our petals have no room to stretch out

Losing them all to gloom

Our clothes are ragged and our health is poor

Every home has shut their doors

And the windows cover any hope of hearth or warmth

Our aching soles can’t go on for long, our feet are blistered and worn

How long does the road go on?

If no one helps us we’ll soon be gone

Through trees where light divides

We walk towards a door that leads to compromise

Never asking why

They said don’t follow the winter thread

But we’re already too foreign

Let’s return to the days where winds blew through our diamond bones

Because if we move we may shatter and break

Like poor, porcelain dolls

Clacking our heels at the door waiting for you to let us in

With alabaster faces that fold over themselves from end to end

The strings that tie and bind are dancing over our heads

A tango of puppets that pretend to cut the strings

Keeping their bodies in their beds

Through trees where light divides

We walk towards a door that leads to compromise

Never asking why

They said don’t follow the winter thread

But we’re already too foreign

Let’s return to the days where winds blew through our diamond bones

Because if we move we may shatter and break

Like poor, porcelain dolls

As the winter reigns you in

Пори року стикаються між чорним і білим

Як зима панує і міцно тримає вас

Відлуння тягне мене крізь недоторканий пейзаж

Куди дехто ніколи не піде

Переслідування лавин через снігові поля

Як тварини, які можуть вільно бродити

(Як тварини, такі вільні бродити)

Утримується під водою, спостерігаючи за зростанням відблисків

Між голкою та шпагатом від розгаданих ночей, що підняли небо

Нитка тече і далі і починають падати сніжинки

Але якщо ми переслідуватимемо за цим, ми втратимо себе від зимового поклику

Крізь дерева, де світло ділиться

Ми йдемо до дверей, які ведуть до компромісу

Ніколи не запитуючи чому

Сказали, не слідкуйте за зимовою ниткою

Але ми вже занадто чужі

Воно скаже, що знає наше тяжке становище, але його слова вражають холодом

Злітаючи на наші дахи, з кожним будинком росте

Ми відступимо в ті недоліки, де народилися, відкрилися і викрилися наші серця

Тому що ми базуємо свої мрії в реальності, як фальшиві дурні

Квітка в цвіті, але нашим пелюсткам немає місця для розтягування

Втратити їх усіх у похмурість

Наш одяг пошарпаний, а здоров’я погане

Кожен дім зачинив свої двері

А вікна покривають будь-яку надію на вогнище чи тепло

Наші болючі підошви не можуть тривати довго, наші ноги в пухирцях і зношені

Скільки триває дорога?

Якщо ніхто не допоможе нам незабаром не буде

Крізь дерева, де світло ділиться

Ми йдемо до дверей, які ведуть до компромісу

Ніколи не запитуючи чому

Сказали, не слідкуйте за зимовою ниткою

Але ми вже занадто чужі

Давайте повернемося до тих днів, коли вітер пробивав наші діамантові кістки

Тому що, якщо ми рухнемося, можемо розбитися та зламатися

Як бідні, порцелянові ляльки

Клацаємо п’ятами у двері, чекаючи, поки ви впустите нас

З алебастровими обличчями, які складаються з кінця в кінець

Струни, що зв’язують і зв’язують, танцюють над нашими головами

 Танго ляльок, які прикидаються перерізають струни

Тримати тіла в ліжках

Крізь дерева, де світло ділиться

Ми йдемо до дверей, які ведуть до компромісу

Ніколи не запитуючи чому

Сказали, не слідкуйте за зимовою ниткою

Але ми вже занадто чужі

Давайте повернемося до тих днів, коли вітер пробивав наші діамантові кістки

Тому що, якщо ми рухнемося, можемо розбитися та зламатися

Як бідні, порцелянові ляльки

Коли в тебе панує зима