Golden Geese with Silver Tongues - Valiant Hearts

Through the looking glass we flee

When deserts swallow all we see

It’s all coalescing in a moment

As the sun kisses me

When the days all drown in disarray

The bells will toll and we’ll understand what they stole

From the poets mouths

Their well of words is drawn

Their words, the ink would never let dry, but sadly set alight

Like a flame set out to see the world at night

Medicated in this state, we feel imagination numbly fade

As the melody is coursing through our veins

With silver tongues, they talk

As we listen to them spouting lies back and forth

Since all their ideals are gold that their truths can’t afford

So through the looking glass we flee

When deserts swallow all we see

It’s all coalescing in a moment as the sun kisses me

Their words decide if the fire cuts through

Or simple flickers and subsides

With poison dripping all down the page

An audience fed toxic words, until they obey

Please, oh Piper play your song

Sedate the snakes then move along

We’re insatiable, we feed on melodies

Intangible

I fail to read what’s right in front of me

With every verse i’m blinded by what’s to come

And what has come to be

Now we’re left holding a picture

Piece by piece

With silver tongues, they talk

As we listen to them spouting lies back and forth

Since all their ideals are gold that their truths can’t afford

So through the looking glass we flee

When deserts swallow all we see

We’re burning out of these sun-kissed bodies

So we stare into the breach that lies between

The pen, the page and this soliloquy

With an invitation from the deep

To join them in their sleep

We can’t see what we are, we only see what we want

This fallacy is just the start

We can’t see what we are, we only see what we want

This fallacy is just the start

With silver tongues, they talk

As we listen to them spouting lies back and forth

Because all their ideals are gold

With silver tongues, they talk

As we listen to them spouting lies back and forth

Since all their ideals are gold that their truths can’t afford

So through the looking glass we flee

When deserts swallow all we see

We’re burning out of these sun-kissed bodies

Крізь задзеркалля ми тікаємо

Коли пустелі поглинають все, що ми бачимо

Все це об’єднується в одну мить

Як сонце цілує мене

Коли всі дні потонуть у безладді

Продзвонять дзвони, і ми зрозуміємо, що вони вкрали

З вуст поетів

Їхній колодязь слів намальований

За їхніми словами, чорнило ніколи не давали висохнути, але, на жаль, спалили

Ніби полум’я, що кинулося, щоб побачити світ уночі

У такому стані ми відчуваємо, що уява згасає

Оскільки мелодія тече в наших жилах

Срібними язиками вони розмовляють

Поки ми слухаємо їх, як вони кидаються туди й назад

Оскільки всі їхні ідеали є золотом, їх істини не можуть собі дозволити

Тож крізь задзеркалля ми тікаємо

Коли пустелі поглинають все, що ми бачимо

Усе це зливається за мить, коли сонце цілує мене

Їхні слова вирішують, чи вогонь прорветься

Або прості мерехтіння та затихання

З отрутою, що капає по всій сторінці

Аудиторія годувала токсичними словами, поки вони не підкорялися

Будь ласка, о, Пайпер, зіграй свою пісню

Заспокойте змій, а потім рухайтеся вперед

Ми ненаситні, ми годуємося мелодіями

Нематеріальні

Я не можу читати те, що переді мною

З кожним віршем я засліплений від того, що попереду

І що сталося

Тепер ми тримаємо зображення

Частина за шматком

Срібними язиками вони розмовляють

Поки ми слухаємо їх, як вони кидаються туди й назад

Оскільки всі їхні ідеали є золотом, їх істини не можуть собі дозволити

Тож крізь задзеркалля ми тікаємо

Коли пустелі поглинають все, що ми бачимо

Ми згораємо з цих поцілованих сонцем тіл

Тож ми дивимося на розрив, який лежить між ними

Перо, сторінка і цей монолог

З запрошенням із глибини

Щоб приєднатися до них у сні

Ми не бачимо, що ми є, ми бачимо лише те, що ми хочемо

Ця помилка — лише початок

Ми не бачимо, що ми є, ми бачимо лише те, що ми хочемо

Ця помилка — лише початок

Срібними язиками вони розмовляють

Поки ми слухаємо їх, як вони кидаються туди й назад

Бо всі їхні ідеали золоті

Срібними язиками вони розмовляють

Поки ми слухаємо їх, як вони кидаються туди й назад

Оскільки всі їхні ідеали є золотом, їх істини не можуть собі дозволити

Тож крізь задзеркалля ми тікаємо

Коли пустелі поглинають все, що ми бачимо

Ми згораємо з цих поцілованих сонцем тіл