В двух шагах от рая - Валерий Меладзе

Она просила разлюбить её, забыть её,

И всё сильнее прижималась к моему плечу.

Она по капле утекала в прошлое моё,

Туда, куда я больше возвращаться не хочу.

Мы опоздали, хоть неслись навстречу, как могли,

И нам достался на двоих билет в один конец,

Схватить в охапку и бежать бы с ней на край земли,

Или остаться с ней навек в одном последнем дне.

Припев:

В двух шагах от рая мы остановились,

А назад вернуться не смогли,

В двух шагах от рая мы навек застыли,

Всё же оторвавшись от земли.

Я не встречал нигде людей, похожих на неё,

И было всё у нас не так, как у других людей,

Её душа металась между небом и землёй,

Всё не могла понять, куда теперь деваться ей.

Припев:

В двух шагах от рая мы остановились,

А назад вернуться не смогли,

В двух шагах от рая мы навек застыли,

Всё же оторвавшись от земли.

Вона просила розлюбити її, забути її,

І все сильніше притискалася до моєму плечу.

Вона по капле витікала в минулий мій,

Туди, куди я більше повертатися не хочу.

Ми запізнилися, хоч мчали назустріч, як могли,

І нам дістався на двох квиток в один кінець,

Схопити в оберемок і бігти би з нею на край землі,

Або залишитися з неї навік в одному останньому дні.

Приспів:

У двох кроках від раю ми зупинилися,

А назад повернутися не змогли,

У двох кроках від раю ми навіки застигли,

Все ж відірвавшись від землі.

Я не зустрічав ніде людей, схожих на неї,

І було все в нас не так, як у інших людей,

Її душа металася між небом і землею,

Все не могла зрозуміти, куди тепер подітися їй.

Приспів:

У двох кроках від раю ми зупинилися,

А назад повернутися не змогли,

У двох кроках від раю ми навіки застигли,

Все ж відірвавшись від землі.