Тая - Валерий Меладзе

Внучка деда-лесника, сумасшедшего слегка

Как цветок была красива, но упряма и дика

От соблазна вдалеке не обласкана никем

Ночью звездочки считала, днем купалась в роднике

И казалось, что на свете не боится никого, кроме Бога одного.

А в деревне жил охотник, молодой и беззаботный

Днем он по лесу ходил, ночью песнями будил

И одну из них услышав, улетело в облака

Сердце внучки лесника.

Тая, тая, понапрасну деда не зови

Тая, тая, не спасешь сердечко от любви

Первый раз она любила, и душа ее забилась

Словно горлица в силках у охотника в руках

Поиграл денек и бросил, хоть и был он не злодей

Так ведется у людей.

Онука діда-лісника, божевільного трохи

Як квітка була красива, але вперта і дика

Від спокуси далеко не обласкана ніким

Вночі зірочки вважала, вдень купалася у джерелі

І здавалося, що на світі не боїться нікого, крім одного Бога.

А в селі жив мисливець, молодий та безтурботний

Вдень він ходив лісом, вночі піснями будив

І одну з них почувши, полетіло у хмари

Серце внучки лісника.

Тая, тая, даремно діда не клич

Тая, тая, не врятуєш серця від кохання

Вперше вона любила, і душа її забилася

Наче горлиця в силах у мисливця в руках

Пограв день і покинув, хоч і був він не лиходій

Так ведеться у людей.