Капризная, упрямая - Валерий Агафонов

Капризная, упрямая

Вы созданы из грёз

Я старше вас, дитя моё,

Стыжусь своих я слёз.

Капризная, упрямая,

О, как я вас люблю!

Последняя весна моя,

Я об одном молю:

«Уйдите, уйдите, уйдите!»

Вы шепчете таинственно:

«Мой юноша седой!

Вы у меня единственный,

Один лишь вы такой!»

Но счастьем околдованный,

Я сам себя бужу

И осенью окованный

Себе и вам твержу:

«Не лгите, не лгите, не лгите!»

Вы ласточка весенняя

Среди мраморных колонн,

Моя вы песнь последняя,

В ней слышен скорби стон!

Над сердцем правлю тризну я,

Вам радость жизнь дарить

Зачем я вам, капризная,

К вам юноша спешит…

Летите, летите, летите…

Вы светлая с лучистою

Улыбкой на устах

И если правда чистая

Таится в тех словах,

Отброшу все сомнения,

Прощу каприз я вам,

И жизнь свою осеннюю

Как ладанку отдам:

Возьмите, возьмите, возьмите…

Примхлива, вперта

Ви створені з мрій

Я старший за вас, дитя моє,

Соромлюся своїх я сліз.

Примхлива, вперта,

О, як я вас люблю!

Остання моя весна,

Я об одному молю:

«Ідіть, ідіть, ідіть!»

Ви шепочете таємниче:

«Мій юнак сивий!

Ви у мене єдиний,

Один лише ви такий!»

Але щастям зачарований,

Я сам себе буджу

І восени окований

Собі і вам тверджу:

«Не брехайте, не брехайте, не брехайте!»

Ви ластівка весняна

Серед мармурових колон,

Моя ви пісня остання,

У ній чути скорботи стогін!

Над серцем правлю тризну я,

Вам радість життя дарувати

Навіщо я вам, примхлива,

До вас юнак поспішає…

Летіть, летіть, летіть…

Ви світла з променистою

Посмішкою на вустах

І якщо правда чиста

Таїться у тих словах,

Відкину всі сумніви,

Пробач каприз я вам,

І життя своє осіннє

Як ладанку віддам:

Візьміть, візьміть, візьміть…