Белой акации гроздья душистые - Валерий Агафонов

Белой акации

Гроздья душистые

Веют восторгом весны,

Вновь разливается

Песнь соловьиная

В дивном сияньи,

Сияньи луны.

Помнишь ли, милая,

В белой акации,

Ты мне шептала:

«Навеки твоя»?

Ты мне шептала,

Дивное, нежное:

«Милый, навеки,

Навеки, твоя»...

Годы прошли давно,

Страсти остыли,

Молодость жизни прошла,

Но белой акации

Гроздья душистые

Мне не забыть,

Не забыть никогда...

Білої акації

Грона запашні

Віють захопленням весни,

Знову розливається

Пісня солов'їна

У чудовому сяйві,

Сяючий місяць.

Чи пам'ятаєш, люба,

У білій акації,

Ти мені шепотіла:

"Навіки твоя"?

Ти мені шепотіла,

Дивне, ніжне:

«Милий, навіки,

Навіки твоя"...

Роки минули давно,

Пристрасті охолонули,

Молодість життя пройшла,

Але білої акації

Грона запашні

Мені не забути,

Не забути ніколи...