Приснилось мне - Вадим Мулерман, Арно Бабаджанян

Приснилось мне, приснилось мне,

Cнегами полон шар земной,

Кричит метель в моем окне,

И нет тебя со мной.

Приснилось мне, что нет весны,

Кругом — зима-зима, зима,

Глаза домов темным-темны,

В метель ушли дома.

А где весна?

И как же так, не быть весне?

Она в тебе, она звенит во мне,

Такого сна ночной поре я не прощу,

Люблю тебя и наяву ищу.

Приснилось мне, в такую рань

Стучится в дверь, гудит пурга,

Идёт январь, потом февраль,

Несёт свои снега.

Приснилось мне, что нет весны,

Сказала мгла весне: «Не быть!»

Сказала мгла, что мы должны

Любовь свою убить.

Припев, проигрыш и снова припев, последняя стока повторяется раза 3.

Наснилося мені, наснилося мені,

Снігами повна земна куля,

Кричить хуртовина у моєму вікні,

І немає тебе зі мною.

Наснилося мені, що немає весни,

Навколо — зима-зима, зима,

Очі будинків темним-темні,

В завірюху пішли вдома.

А де весна?

І як так, не бути весні?

Вона в тебе, вона дзвенить у мені,

Такого сну нічний час я не пробачу,

Люблю тебе і наяву шукаю.

Наснилося мені, таку рань

Стукає в двері, гуде пурга,

Йде січень, потім лютий,

Несе свої сніги.

Наснилося мені, що немає весни,

Сказала імла весні: «Не бути!»

Сказала імла, що ми маємо

Любов свою вбити.

Приспів, програш і знову приспів, остання стоку повторюється рази 3.