Poesia per Roma - Ultimo

So dieci giorni che sto fori

Dici sorridi e dentro muori

A me m’hanno stancato tutti

Donne, auto e amici a volte

Eppure de te io nun me stanco

A volte penso ar Tevere e poi canto

Anche se Roma nun è solo centro

Pe me sei bella come ndubbio spento

Come un rifugio per un ladro

Sei bella come l’Angelo e il peccato

Te pare poco?

Di te pare poco essere immortale?

Quando te spegni e vie rtramonto che bellezza che rimane

Sei bella pure senza mare…

Li giù ai Parioli sono belli i ragazzetti

Ma pe me nun battono du occhi sopravvissuti a sti parcheggi

Che roma è Colosseo ma nun è solo quello

Roma è sta panchina rotta che da sogni a quer pischello

Roma è na finestra aperta piena de mollette e panni

È un bimbo cor pallone che è partito da San Giovanni

Mi padre me portava le domeniche allo stadio

Ancora tengo con gran cura la prima sciarpa nel mio armadio

«Roma capoccia der monno nfame»

Il primo saggio da bambino, la cantai col cuore.

Non è San Pietro ma sta chiesa che sta pezzi

La vera Roma sta nei vicoli che te turista non apprezzi

È na battaglia persa co politici corrotti

Però ne parli e dopo ridi perché a Roma te ne fotti

È un pranzo a casa mia co l’amici de na vita

Quelli che perdono a tressette e se la piano co la sfiga

Vuoi sta tranquillo senza troppe cianfrusaje

Te casca er mondo sulle spalle e trovi forza dentro un 'daje'

So dieci giorni che sto fori e come me manchi

Domani torno e prima cosa vado a pia du guanti

Perchè per scrivere di te ce vo rispetto

Grazie per esse rimasta accesa quando nun c’avevo un letto

Я знаю десять днів, що я діра

Ви кажете посміхніться і помри всередині

Усі втомилися від мене

Інколи жінки, машини та друзі

Та все ж я не втомився від тебе

Іноді я думаю про Тибр, а потім співаю

Навіть якщо Рим не просто центр

Для мене ти прекрасна, як нудний сумнів

Як притулок для злодія

Ти прекрасна, як ангел і гріх

Вам це здається мало?

Невже вам мало здається бути безсмертним?

Коли ви вимикаєтеся і падаєте назад, яка краса залишається

Ти прекрасна навіть без моря...

Там, у Паріолі, хлопці прекрасні

Але для мене вони не моргнути двома вцілілими на цих стоянках

Що Рим – це Колізей, але це не просто

Рим — ця зламана лавка, яка дарує мрії розпитувати дитину

Рим – це відкрите вікно, повне прищіпок та одягу

Він дитина з повітряною кулею, яка покинула Сан-Джованні

Батько водив мене на стадіон по неділях

Перший шарф я досі бережно зберігаю в шафі

"Roma capoccia der monno nfame"

Перший твір у дитинстві, я співала його серцем.

Це не Сан-П’єтро, а церква, яка руйнується

Справжній Рим знаходиться в провулках, які ви туристи не цінуєте

Це програшна битва з корумпованими політиками

Але ти говориш про це, а потім смієшся, тому що в Римі тобі байдуже

Це обід у мене вдома з друзями на все життя

Ті, хто програє в тресетті і якщо планують з невдачею

Ви хочете бути тихими без зайвої кількості мотлоху

Світ падає на ваші плечі і знаходить сили в «даже»

Я знаю десять днів, що я діра, і, як і я, тобі бракує

Завтра я повернуся і перш за все піду до pia du gloves

Бо писати про тебе я маю повагу

Дякую за те, що він залишився, коли у мене не було ліжка