Niente - Ultimo

È che da tempo non so dove andare

Provo ad urlare, ma non ho più voce

Tu dici: «Dai, si può ricominciare»

Ma io non ho da offrirti più parole

Sì, è vero, tu mi incanti anche se non mi parli

Ma il sole è spento e non lo vedo più da queste parti

Sì, è vero, avevo detto che sarà per sempre

È triste, ma

Quando mi abbracci, non sento più niente

Quando mi siedo sopra al tetto del mondo

Mi accorgo di essere il solito

Che si rifugia nel fondo

Di questo stupido e fragile

Mio disonesto bicchiere

Che bevo per mandare giù

La parte mia che non si vede

Tu parli sempre di tutto

Ma non hai mai una ragione

Io che sto zitto e subisco

Penso ad un futuro migliore

Certo che cosa ti pensi

Che adesso io sia felice

Non vedi che uso il sorriso

Per mascherar le ferite

Io sono il solito stronzo

Che parla sempre di sé

Ma lo faccio perché tu non veda

La parte vera di me

Per questo guardami bene

Che adesso cala il sipario

Sai se la gente s’aprisse

Non esisterebbe il teatro

Sarà che devo mentire

Mostrare ciò che non sono

Vorrei riuscire ad amare

Eppure io non mi emoziono

Perché sognare m’ha reso

Una nuvola con i piedi

Per questo siamo vicini

Ma con diversi pensieri (Sì)

È che da tempo non so dove andare

Provo ad urlare, ma non ho più voce

Tu dici: «Dai, si può ricominciare»

Ma io non ho da offrirti più parole

Sì, è vero, tu mi incanti anche se non mi parli

Ma il sole è spento e non lo vedo più da queste parti

Sì, è vero, avevo detto che sarà per sempre

È triste, ma

Quando mi abbracci, non sento più niente

Quando mi abbracci, non sento più niente

Vedi che non ci riesco

Non sento la stessa emozione di prima

Sento che parlo, ma il corpo è diverso

E vedo persone che aspettano in fila

Sono lì fuori che aspettano tutti

Gridano il nome che ho scelto anni fa

Ma il mio non è un un nome d’arte

È un nome che ha scelto quel giorno per me la realtà

Io che vivevo la vita mia

Tutta dentro a un parcheggio

Passavo le ore a parlare

Coi sogni dentro me stesso

Adesso guardo lo specchio

Vedo la stessa persona

Poi esco fuori di casa

E qualcosa in me non funziona

La rabbia che avevo

Vive tutta dentro questa mia canzone

La vita è un giro di giostra

Che inverte la direzione

E poi monta un posto sbagliato

Con le giuste intenzioni

Ma io sono quello che ho amato

Io sono le mie canzoni (Sì)

È che da tempo non so dove andare

Provo ad urlare, ma non ho più voce

Tu dici: «Dai, si può ricominciare»

Ma io non ho da offrirti più parole

Sì, è vero, tu mi incanti anche se non mi parli

Ma il sole è spento e non lo vedo più da queste parti

Sì, è vero, avevo detto che sarà per sempre

È triste, ma

Quando mi abbracci, non sento più niente

Quando mi abbracci, non sento più niente

È triste, ma

Quando mi abbracci, non sento più niente

Просто я давно не знав, куди йти

Я намагаюся кричати, але в мене більше немає голосу

Ви кажете: «Давай, ми можемо почати спочатку»

Але я не маю більше слів, щоб запропонувати вам

Так, це так, ти зачаровуєш мене, навіть якщо не розмовляєш зі мною

Але сонце зійшло, і я більше не бачу його тут

Так, це так, я сказав, що це буде назавжди

Сумно, але

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю

Коли я сиджу на даху світу

Я розумію, що я звичайний

Що ховається на дні

З цього дурного і тендітного

Моя нечесна склянка

Я п'ю, щоб проковтнути

Моя частина, яку не видно

Ти завжди про все говориш

Але ти ніколи не маєш причини

Я, що замовк і страждаю

Я думаю про краще майбутнє

Звичайно, що ви думаєте

Хай я тепер буду щасливий

Хіба ви не бачите, що я використовую посмішку

Щоб приховати рани

Я звичайний мудак

Що завжди говорить само за себе

Але я роблю це, щоб ви не бачили

Справжня частина мене

Тож подивіться на мене добре

Що зараз завіса спадає

Ви знаєте, якби люди відкрилися

Не було б театру

Можливо, мені доведеться брехати

Покажіть, чим вони не є

Я б хотів любити

Але я не збуджуюся

Тому що мрія зробила мене

Хмара з ногами

Для цього ми близькі

Але з різними думками (Так)

Просто я давно не знав, куди йти

Я намагаюся кричати, але в мене більше немає голосу

Ви кажете: «Давай, ми можемо почати спочатку»

Але я не маю більше слів, щоб запропонувати вам

Так, це так, ти зачаровуєш мене, навіть якщо не розмовляєш зі мною

Але сонце зійшло, і я більше не бачу його тут

Так, це так, я сказав, що це буде назавжди

Сумно, але

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю

Бачиш, я не можу

Я не відчуваю тих емоцій, як раніше

Я відчуваю, що говорю, але тіло інше

І я бачу людей, які стоять у черзі

Вони там чекають на всіх

Вони вигукують ім’я, яке я вибрав багато років тому

Але моє не художнє ім’я

Це ім’я, яке дійсність обрала для мене того дня

Я, який прожив своє життя

Все на стоянці

Я годинами розмовляв

З мріями всередині себе

Тепер дивлюсь у дзеркало

Я бачу ту саму людину

Тоді я виходжу з дому

І щось у мене не працює

Злість у мене була

Усе це живе в цій моїй пісні

Життя — це карусель

Що змінює напрямок

А потім він монтується не в тому місці

З правильними намірами

Але я той, кого любив

Я мої пісні (Так)

Просто я давно не знав, куди йти

Я намагаюся кричати, але в мене більше немає голосу

Ви кажете: «Давай, ми можемо почати спочатку»

Але я не маю більше слів, щоб запропонувати вам

Так, це так, ти зачаровуєш мене, навіть якщо не розмовляєш зі мною

Але сонце зійшло, і я більше не бачу його тут

Так, це так, я сказав, що це буде назавжди

Сумно, але

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю

Сумно, але

Коли ти мене обіймаєш, я більше нічого не відчуваю