Noi Mai Domi - Ultima Frontiera

È tempo di saluti, è tempo di commiati

Da questa dura vita che abbiamo sempre amata

Da questo nostro popolo che abbiamo onorato

Noi quel tricolore che in cuore abbiamo portato!

Il tempo è stato speso per essere d’esempio

Per dare voce e forza a chi giaceva in silenzio

Perché non scomparisse nel cielo turpe e opaco

Un cuore puro che alla patria tutto avea donato

Noi mai domi, poeti guerrieri, eroi condottieri!

Noi mai domi, sempre più fieri di quei giorni immortali!

Noi mai domi, sulla strada dell’onore vissuti!

Noi mai domi, stesso lo spirito, immutato l’orgoglio!

Noi mai domi!

Quel gladio, quel pugnale, quella camicia nera

Quella estrema battaglia non era certo un’utopia

Marchiato in fondo all’anima il senso del dovere

Scorreva nelle vene dell’Italia il destino!

Noi mai domi, poeti guerrieri, eroi condottieri!

Noi mai domi, sempre più fieri di quei giorni immortali!

Noi mai domi, sulla strada dell’onore vissuti!

Noi mai domi, stesso lo spirito, immutato l’orgoglio!

Noi mai domi!

È tempo di saluti, è tempo di commiati

Saranno i capelli imbiancati, ma non ci hanno mai fermati

Stendete il tricolore, alzate il braccio al cieloE poi andate avanti,

è tempo di lottare!

Noi mai domi, poeti guerrieri, eroi condottieri!

Noi mai domi, sempre più fieri di quei giorni immortali!

Noi mai domi, sulla strada dell’onore vissuti!

Noi mai domi, stesso lo spirito, immutato l’orgoglio!

Noi mai domi, noi mai domi, noi mai domi, noi mai domi, noi mai domi,

noi mai domi!

Пора прощатися, пора прощатися

Від цього важкого життя ми завжди любили

Від цього нашого народу, якого ми вшанували

Ми той триколір, що носили в серцях!

Час був витрачений на те, щоб бути прикладом

Щоб дати голос і силу тим, хто лежав у тиші

Щоб воно не зникло в нудному, нудному небі

Чисте серце, що все віддав рідній землі

Ми ніколи не домі, поети-воїни, герої-вожді!

Ми ніколи не домі, все більше пишаємося тими безсмертними днями!

Ми ніколи не домі, жили на дорозі честі!

Ми ніколи не приборкуємо сам дух, гордість незмінна!

Ми ніколи не приручаємо!

Той гладіус, той кинджал, ця чорна сорочка

Та екстремальна битва, безперечно, не була утопією

Почуття обов'язку відзначається на дні душі

Доля текла в жилах Італії!

Ми ніколи не домі, поети-воїни, герої-вожді!

Ми ніколи не домі, все більше пишаємося тими безсмертними днями!

Ми ніколи не домі, жили на дорозі честі!

Ми ніколи не приборкуємо сам дух, гордість незмінна!

Ми ніколи не приручаємо!

Пора прощатися, пора прощатися

Можливо, це біліє волосся, але вони ніколи не зупиняли нас

Розправ триколор, підніміть руку до неба А потім вперед,

пора битися!

Ми ніколи не домі, поети-воїни, герої-вожді!

Ми ніколи не домі, все більше пишаємося тими безсмертними днями!

Ми ніколи не домі, жили на дорозі честі!

Ми ніколи не приборкуємо сам дух, гордість незмінна!

Ми ніколи не домі, ми ніколи не домі, ми ніколи не домі, ми ніколи не домі, ми ніколи не домі,

ми ніколи не приручаємо!