Игра Эфемерных Чувств - У.эР.А

Я правлю свои вены, лежа в холодной ванне,

открытый газ, включен «на возгоранье»…

От алкоголя в голове моей творится беспредел

и слышится гул опустошенных моих вен…

На серый асфальт тихо падает снег,

мороз на стекле напишет твое имя «грех»…

Лишь зажженная спичка и запах керосина…

сгорит в огне все, что ты во мне любила.

Полет с этажа — это секундное мгновение…

как птица в небесах, последний взмах крыла…

Удар об скалу, удар судьбы, увы, последний, увы,

я так люблю и ненавижу тебя…

Припев:

Все идет вперед, не идет оно назад,

кого это убивает… а кто этому рад…

Есть, что-то вроде, «от вчера до сегодня»,

чтоб забыться в этом, я готов на что угодно …

В отравленной душе моей на дне скопилась грязь

и заливая, вливая, я смываю эту мразь…

В глубине моей души боль тихим эхом отзовется

и я слышу, как сердце все медленней бъется…

Последняя секунда, последней капли грусть,

твои последние слова: «…»

Вены гудят, а сердце просит тепла,

на дне моей души скопилась грусть и тоска…

И проснувшись среди ночи, глядя в потолок,

я слышу шепот своих слов…

Дым сигарет въелся мне в душу,

в мягкое тело тихо входит игла,

угарный газ довел меня до удушья,

я так люблю и ненавижу тебя…

Припев:

Все идет вперед, не идет оно назад,

кого это убивает… а кто этому рад…

Вот так вот в жизни бывает, ты стремишься к чему-то…

а оно все дальше в даль от тебя… и почему так… и откуда,

откуда у них на это силы…

убегать от того, что приятно им было…

А на разваленном столе лежит пачка демидрола,

последний глоток, последнее слово…

Потерян ход мыслей…

самоубийство во благо собственной жизни.

В последний раз я вижу серое небо…

Замершее сердце, холодное тело.

Ты запомнишь навсегда мои последние слова:

Я керую свої вени, лежачи в холодній ванні,

відкритий газ, включений «на загоряння».

Від алкоголю в голові моїй твориться беззаконня

і чується гул спустошених моїх вен…

На сірий асфальт тихо падає сніг,

мороз на склі напише твоє ім'я «гріх»…

Лише запалений сірник і запах гасу…

згорить у вогні все, що ти во мені любила.

Політ з поверху— це секундна мить…

як птах у небесах, останній помах крила...

Удар про скелю, удар долі, на жаль, останній, на жаль,

я так люблю і ненавиджу тебе...

Приспів:

Все йде вперед, не йде воно назад,

кого це вбиває... а хто цьому радий...

Є, щось на зразок, «від вчора до сьогодні»,

щоб забути в цьому, я готовий на що завгодно ...

В отруєній душі моїй на дні скупчився бруд

і заливаючи, вливаючи, я змиваю цю мерзоту...

У глибині моєї душі біль тихою луною відгукнеться

і я чую, як серце все повільніше б'ється…

Остання секунда, останній краплі смуток,

твої останні слова: «…»

Відня гудуть, а серце просить тепла,

на дні моєї душі скупчився сум і сум |

І прокинувшись серед ночі, дивлячись у стелю,

я чу шепіт своїх слів…

Дим цигарок в'ївся мені в душу,

в м'яке тіло тихо входить голка,

чадний газ довів мене до душі,

я так люблю і ненавиджу тебе...

Приспів:

Все йде вперед, не йде воно назад,

кого це вбиває... а хто цьому радий...

Ось так ось у житті буває, ти прагнеш чогось…

а воно все далі в далечінь від тебе... і чому так... і звідки,

звідки у них на це сили…

тікати від того, що приємно їм було...

А на розваленому столі лежить пачка демідролу,

останній ковток, останнє слово…

Втрачено хід думок…

самогубство на благо власного життя.

Востаннє я бачу сіре небо…

Завмерле серце, холодне тіло.

Ти запам'ятаєш назавжди мої останні слова: