Répondez-moi - Tunisiano

Je me confie à ma plume je laisse tomber le voile

Ce soir face à la lune sertie d’un bouquet d'étoiles

Mes songes s'évadent refont le monde et sa morale

Parti en croisade, je ferme les yeux quand je vais mal

Là, je m’interroge j’flirte avec mes questions

Et me heurte à des points d’interrogation

T’sais je me demande ce qui m’entoure, pourquoi ces rêves quand je dors

Je me demande ce qu’est l’amour, ce qu’est la vie et la mort

Mon cœur, mon corps, soit je pleure ou je ris

Si petit dans ce décor quand l’univers est infini

Sur la terre ferme nos peaux recouvert de miel

Nos épidermes ont les couleurs de l’arc en ciel

Messieurs-dames, nos différences sont que physiques

Munis de 5 sens à la fois tous identiques mais uniques

Nous sommes similaires mais… Pas tous égaux

Faits de vanité de qualités et de défauts t’sais…

Pour quelle raison certains devraient se taire

Car l'être humain est imparfait, je dis qu’ce monde est à refaire

On s'égare on se perd ou on s’extermine

Dur de bâtir un avenir sur un champs de mines

Pourquoi l’homme aime les guerres, le vacarme des bombes

Du plomb dans de la chair ou l’on fait fleurir des tombes

On succombe, on vit, on nous emprisonne

On apprend à dire merci à ce qui nous empoisonne

On nous saucissonne ce qui nous rend peureux

On nous conditionne à faire semblant d'être heureux

Même si on nous cartonne on tendra l’autre joue

On encaisse on pardonne mais on s’habitue c’est tout

Pourquoi tout est si terne, si rageant

Ceux qui nous bernent nous gouvernent pour l’argent

Et une poignée d’hommes dirigent le monde c’en est insupportable

Et nous nous nous battons pour quelques miettes tombées de leur table

Course à la richesse, course à l’armement

On sourit par politesse à ces vilains garnements

Ils ont fouillé les sous-sols, remplis des cercueils

Et espèrent faire de l’Irak une terre d’accueil

Pourquoi l’argent dirige le monde et fait tourner des têtes

Érige des bombes et fais tomber des têtes

Pourquoi je vis si bien dans un cocon

Pourquoi je me plains alors que j’ai grandi dans du coton

Comparé à certains, je vis dans des paillettes

Enfants d’Afrique ou d’ailleurs élevés au bruit des mitraillettes

Je ne suis rien devant vous c’est fou comme j’ai honte

Et j’ose me plaindre devant cette soi-disant vie que j’affronte

Répondez-moi

Répondez

Répondez-moi, je suis paumé

Tant d’questions sans réponses que le temps viendra gommer

Ma douleur est profonde j’en suis écœuré

Je ris de peur d’avoir à pleurer

Pourquoi l’amour me fait vibrer, mais me fait si peur

J’ai tant d’mal à me livrer, à laisser battre mon cœur

Et cœurs de pierre, fleurs du ciment

On se terre on s’enterre sans exprimer nos sentiments

On préfère se taire que dire c’qui nous tracasse

On se cache derrière une jolie carapace

J’ai beau être si fort devant la vie et ses drames

Et si faible devant une femme et ses charmes

Pourquoi je suis victime du temps, de son emprise

De ces années qui défilent et qui me terrorisent

Je vois vieillir ma mère, sa peau se rider

J’ai si peur de la Mort, de voir les anges me guider

Pourquoi ai-je peur de Dieu?

Pourquoi je m'égare?

Si je doute c’est que je n’ai pas assez d’amour à son égard

Pourtant je le redoute suis-je anormal

Mais pourquoi je l’implore uniquement quand je vais mal?

Et devant le Très-Haut seules finiront nos âmes

Tous partis d’une goutte d’eau qui finira dans les flammes

L’homme et la femme, l’arbre et sa sève

Le malin et ses charmes, ces drames qui nous achèvent

Comme tu es Ève, je suis Adam

Une pomme sur les lèvres, on a croqué à pleines dents

Était-ce un rêve quand on m’a parlé d’aider son prochain

Mais c’est marche-ou-crève, on préfère nourrir son chien

Ici-bas, triste constat

Je n’sais même pas pourquoi je me bats

Répondez-moi

Répondez

Répondez-moi, je suis paumé

Tant d’questions sans réponses que le temps viendra gommer

Je me confie à ma plume je laisse tomber le voile

Ce soir face à la lune sertie d’un bouquet d'étoiles

Mes songes s'évadent refont le monde et sa morale

Parti en croisade, je ferme les yeux quand je vais mal

Là, je m’interroge j’flirte avec avec mes questions

Et me heurte à des points d’interrogation…

Я довіряю своєму перу, я скидаю вуаль

Сьогодні ввечері обличчям до місяця, закріпленого з букетом зірок

Мої мрії уникнути перероблення світу та його моралі

Пішов у хрестовий похід, я закриваю очі, коли впадаю

Ось, дивно, я фліртую зі своїми запитаннями

І вдарив мене знаками питання

Ти знаєш, мені цікаво, що мене оточує, чому ці сни, коли я сплю

Цікаво, що таке любов, що таке життя і смерть

Моє серце, моє тіло, або я плачу, або сміюся

Настільки малий у цій обстановці, коли Всесвіт нескінченний

На суші наші шкури в меду

Наші шкури мають кольори веселки

Пані та панове, наші відмінності лише фізичні

Оснащений 5 органами чуття одночасно, всі однакові, але унікальні

Ми схожі, але... не всі рівні

Марнославні факти якостей і недоліків, які ви знаєте...

Чому декому треба мовчати

Оскільки людина недосконала, я кажу, що цей світ потрібно переробити

Ми збиваємось, заблукаємо або винищуємо

Важко побудувати майбутнє на мінному полі

Чому людина любить війни, гомін бомб

Свинець у плоті, де цвітуть могили

Ми піддаємося, ми живемо, ми ув’язнені

Ми вчимося дякувати тому, що нас отруює

Нас пригнічують, що викликає у нас страх

Ми змушені прикидатися щасливими

Навіть якщо нас вдарять, ми підвернемо іншу щоку

Наживаємось, прощаємо, але звикаємо, от і все

Чому все так нудно, так обурено

Ті, хто нас дурять, керують нами заради грошей

А купка чоловіків керує світом, це нестерпно

І ми боремося за кілька крихт, які впали з їхнього столу

Гонка за багатством, гонка озброєнь

Ми з ввічливості посміхаємося цим неслухняним негідникам

Обшукали підвали, наповнили труни

І сподіваюся зробити Ірак привітною країною

Чому гроші керують світом і повертають голови

Встановлюйте бомби і стукайте головами

Чому я так добре живу в коконі

Чому я скаржусь, коли я виріс на бавовні

У порівнянні з деякими, я живу в блиску

Під звуки кулеметів виховували дітей з Африки чи деінде

Я ніщо перед тобою, божевільно, як мені соромно

І я наважуся скаржитися на це так зване життя, з яким я стикаюся

Дай мені відповідь

Відповідь

Відповідай мені, я заблукав

Так багато питань без відповіді, що час зітре

Мій біль глибокий, мені це нудить

Я сміюся, боюся плакати

Чому любов мене хвилює, але так лякає

Мені так важко здатися, дозволити серцю битися

І серця кам’яні, цементні квіти

Ми ховаємо себе, ми ховаємо себе, не висловлюючи своїх почуттів

Ми вважаємо за краще мовчати, ніж говорити те, що нас турбує

Ми ховаємося за гарненьким панциром

Я можу бути таким сильним перед обличчям життя та його трагедій

І такий слабкий перед жінкою та її принадами

Чому я жертва часу, його хватки

Про ці роки, що минають і які мене жахають

Я бачу, як моя мама старіє, її шкіра зморщується

Я так боюся смерті, бачити ангелів, що ведуть мене

Чому я боюся Бога?

Чому я відволікаюся?

Якщо я сумніваюся, це те, що мені недостатньо любові до неї

Але я боюся, що я ненормальний

Але чому я жадаю цього лише тоді, коли я внизу?

І перед Всевишнім скінчиться тільки душа наша

Все почалося з краплі води, яка закінчиться полум’ям

Чоловік і жінка, дерево і його сік

Злий і його принади, ці драми, які нас добивають

Як ти Єва, я Адам

Яблуко на губах, ми його відкусили

Це був сон, коли мені сказали допомагати іншим

Але це робити або вмирати, ми краще нагодуємо собаку

Тут, унизу, сумний факт

Я навіть не знаю, чому я борюсь

Дай мені відповідь

Відповідь

Відповідай мені, я заблукав

Так багато питань без відповіді, що час зітре

Я довіряю своєму перу, я скидаю вуаль

Сьогодні ввечері обличчям до місяця, закріпленого з букетом зірок

Мої мрії уникнути перероблення світу та його моралі

Пішов у хрестовий похід, я закриваю очі, коли впадаю

Ось, дивно, я фліртую зі своїми запитаннями

І вражає мене знаками питання...