Reconstitution - TTC

Un beat tourne à 200 bpm à l’intérieur de moi-même

Des gouttes tombent, j’entends les charleys compressés

Au fin fond de mon oreille Un rêve?

Mon sommeil?

En tout cas, je ne suis pas pressé de savoir ce que c’est

J’ai vu mes parents se faire tabasser à mort

J’avais versé aucune larme à l’intérieur du placard

Enfermé, j’avais la haine, une rage envahissait mon corps

Aujourd’hui encore j’en saigne, et, j’fais des efforts

J’ai du sang sur les mains et sur le visage, je suis en nage

J’ai encore du faire une connerie cette nuit, c’est sûrement la faute à l’ennui

Ainsi qu’au manque de motivation dans ma vie

Qui me donne des envies de carnage

C’est un long couloir éclairé, je cours de toutes mes forces

Mes lèvres, ma sève, tâchent le bitume

Immense est cette sphère quelle plénitude

D’un côté j’entends: «Ne lutte pas!», de l’autre: «Sale pute!»

Je ne me souviens de rien, j’ai un arrière-goût dans la gorge

J’ai repris connaissance, allongé sur le capot de la porche

Et puis ce sang?

Je suis parti du parking en courant

En pleurant, tu n’comprends, pas, j’avais pourtant pris mes médicaments

J’arrive au deuxième sous-sol, en plein centre ville, la scène a dû se dérouler

Entre 22h10 et 22h30.

D’après la déposition d’un serveur

La victime aurait quitté le restaurant où elle dinait

Aux alentours de 22 heures

Je flotte au dessus du sol, La température ambiante

20° celsius, fait que ma chemise colle, je déguste

Le métal s’incruste, ce truc me scrute

La brute grogne, et cogne dur

Les images reviennent au compte-gouttes, l’une après l’autre dans ma tête

Je doute, peut-être?

Surprise, je me rappelle !

J’ai incrusté son putain d’crâne dans le pare-brise

Il est tombé par terre, près d’un sac poubelles

Et puis j’ai piétiné son arcade sourcilière

Sa chevelure est collé à sa peau par un mélange de sang coagulé

Et de sueur, vu l’odeur nauséabonde dégagée

Plus d’une pommade en guise de filtre à mes naseaux protégés

Le cadavre d’un homme d’une trentaine d’années, allongé sur le sol

Mille et une images prennent place, et m'éblouissent

De mon enfance à cet après-midi, j’aperçois les nuages

Est-ce le paradis ?, cette nouvelle vie a un goût de plexiglas

Mais j’apprécie le fait que mon coeur lâche

Une pelle pleine d’empreintes digitales

Le pare-brise d’une corvette rouge en miettes Devant laquelle un corps inanimé

Le visage écrabouillé, L’avant-bras droit arraché

Et comme entaillé à des milliers d’endroits par une lame de rasoir

Le bruit des caisses, les cris «Arrêtez, j’vous en prie», ça suffit

Tout ce malenge dans mes oreilles et je n’aime pas ça

Lève toi, ferme-là, laisse moi, t’couper l’bras

Je sors la scie de mon sac, le son de l’os qui craque

J’calcule les faits similaires qui s’accumulent

Pour ne plus être une ignorance totale

Les poussées d’adrénaline je calme à l’opium

Attaché à l’arrière d’ma caisse il va adorer l’usine où j’l’amène

Voir les incorruptibles

Mes empreintes me trahissent, une voiture de police

Je me pisse, dessus de peur, je pue la sueur

Je voulais pas l’faire, ils jouents avec mes nerfs

Jme couche, sur le trottoir, je transpire, je ferme les yeux

J’ai envie de mourir

Aujourd’hui c'était une bonne journée

J’ai vu ma femme fatiguée mais à la fois resplendissante

L'échographie est bouleversante, elle donne un sens à ma vie

C’est fini

У мені крутиться ритм зі швидкістю 200 ударів на хвилину

Краплі падають, чую стиснуті чарлі

Глибоко в моєму вусі Сон?

Мій сон?

У всякому разі, я не поспішаю з’ясовувати, що це таке

Я бачив, як мої батьки побили до смерті

Я не проливала сліз у шафі

Замкнений, у мене була ненависть, лють охопила моє тіло

Навіть сьогодні я стікаю кров’ю, і я докладаю зусиль

У мене кров на руках і на обличчі, я спітнію

Я, мабуть, знову обдурився минулої ночі, мабуть, винна нудьга

Як і відсутність мотивації в моєму житті

Це змушує мене жадати бійні

Це довгий освітлений коридор, я біжу з усіх сил

Мої губи, мій сік, плямують асфальт

Величезна ця сфера, яка повнота

З одного боку чую: «Не бійся!», з іншого: «Брудна сучка!»

Нічого не пам’ятаю, у горлі присмак

Я прийшов до тями, лежачи на капюшоні ганку

А потім ця кров?

Я вибіг зі стоянки

Плачу, ти не розумієш, я прийняв ліки

Приходжу до другого підвалу, посеред міста, напевно, відбулася сцена

З 22:10 до 22:30

Відповідно до депозицій сервера

Повідомляється, що потерпіла покинула ресторан, де вона обідала

Близько 22 год.

Я плаваю над землею, температура навколишнього середовища

20 градусів Цельсія, моя сорочка прилипає, я смакую

Метал проникає, ця штука дивиться на мене

Хуліган гарчить і сильно стукає

Образи повертаються один за одним у моїй голові

Я сумніваюся, може?

Сюрприз, я пам'ятаю!

Я встромив його проклятий череп у лобове скло

Він упав на землю, поруч із пакетом для сміття

А потім я натоптала йому бровну кістку

Його волосся приклеєно до шкіри сумішшю згорнутої крові

І потіти, бачачи, що виходить неприємний запах

Не одна мазь як фільтр для моїх захищених ніздрів

Труп чоловіка років тридцяти, що лежить на землі

Відбувається тисяча і один образ, який вражає мене

З дитинства до сьогоднішнього дня я бачу хмари

Це рай?, це нове життя на смак як оргскло

Але я ціную, що моє серце видає

Лопата, повна відбитків пальців

Лобове скло розсипаного червоного корвета Перед яким неживе тіло

Розбите обличчя, відірвано праве передпліччя

І ніби порізана в тисячі місць лезом бритви

Шум ящиків, крики «Стоп, будь ласка», цього досить

Все це пустощі в моїх вухах і мені це не подобається

Вставай, мовчи, дай мені відрубати тобі руку

Я дістаю пилку з сумки, звук тріскання кісток

Я підраховую подібні факти, які накопичуються

Щоб більше не було повним невіглаством

Викидає адреналін, заспокоюю опієм

Прикріплений до задньої частини мого ящика, йому сподобається фабрика, куди я його веду

Побачити нетлінних

Мої відбитки пальців видають мене, поліцейську машину

Напишуся, зверху від страху, смердить потом

Я не хотів цього робити, вони грають моїми нервами

Я лежу, на тротуарі, спітнію, заплющу очі

я хочу померти

Сьогодні був гарний день

Я бачив свою дружину втомленою, але водночас блискучою

Ультразвук розриває серце, воно надає сенс моєму життю

Це кінець