Февраль - ЦельРазгром

Февраль суровый обжигает щеки в этом воздухе.

Кристаллов много, проникая вглубь и давит мозг мне.

Мысли хаотично бьются за место поважности.

Может быть прощу и я, когда Бог простит.

Выдвигаюсь по району дальше.

Снег хрустит под найками, я одинок.

Время есть подтянуть все гайки.

Хули ты так лыбишся — сегодня похороны!

Иди за мной, молчи, сотри улыбку скоро полдень.

Высотки давят сверхатуры, огнями желтыми.

В садике стало понятно, выросту прожженым.

Ищем что-то в этой жизни, смерти покрасивей ежели.

Цирк всегда везет зверей, цирк всегда приезжий,

Город дышит иначе нам не знать всех тонкостей.

Верны людскому через клетку и до мозга костей.

Стены переходов нам расскажут подноготную.

И не поможет нам ни Манежка, ни Болотная.

Припев: 2 раза

Это отрезок, мысли вихрем гонит вдаль.

Я приму такой февраль.

Мой личный список — в кулаке сжимаю сталь.

И ты прими такой февраль.

Позвони парням, спроси когда приедут к нам покушать.

Не отставай давай щегол, какое его будущее?

Как сегодня буду пить компот в столовке с кашей.

Просто помолчим давай, просто ничего не спрашивай.

Дерзость, как у шпаны безпризойной.

В нашей крови гуляет, считаясь незазорным.

Парни уходили молодыми, смерть не любит очередь.

Матери теряли сыновей, хронили дочек.

И вот идем мы с ним, он тот кого судьба нещадно.

За шыворот таскала от подвалов до площадок.

По нашим щам бл*ть, считается та беспощадность.

С которой наш Февраль по сути раздавал леща нам.

Ты дозвонился?

Родители уже в столовой.

Его отец синющий, как всегда, ничего нового.

Но мы пока что дышим, на этом остановим счастье.

Очередной отрезок, февраль — здравствуй.

Припев: 2 раза

Лютий суворий обпалює щоки в цьому повітрі.

Кристалів багато, проникаючи вглиб і давить мозок мені.

Думки хаотично б'ються за місце поважності.

Може, пробачу і я, коли Бог пробачить.

Висуваюся по району далі.

Сніг хрумтить під найми, я одинокий.

Час підтягнути всі гайки.

Хули ти так либишся — сьогодні похорон!

Іди за мною, мовчи, зітри посмішку незабаром опівдні.

Висотки давлять надатури, жовтими вогнями.

У садку стало зрозуміло, виросту пропаленим.

Шукаємо щось у цьому житті, смерті покрасивіші.

Цирк завжди везе звірів, цирк завжди приїжджий,

Місто дихає інакше нам не знати всіх тонкощів.

Вірні людському через клітину і до мозку кісток.

Стіни переходів нам розкажуть наготіву.

І не допоможе нам ні Манежка, ні Болотна.

Приспів: 2 рази

Це відрізок, думки вихором жене в далечінь.

Я прийму такий лютий.

Мій особистий список в кулаку стискаю сталь.

І ти прийми такий лютий.

Подзвони хлопцям, спитай коли приїдуть до нас поїсти.

Не відставай давай щіг, яке його майбутнє?

Як сьогодні питиму компот у столиці з кашею.

Просто помовчимо давай, просто нічого не питай.

Зухвалість, як у шпани безпризойної.

У нашій крові гуляє, вважаючись незазорим.

Хлопці йшли молодими, смерть не любить чергу.

Матері втрачали синів, ховали дочок.

І ось ідемо ми з ним, він кого доля нещадно.

За шиворот тягала від підвалів до майданчиків.

За нашим щам бл*ть, вважається та нещадність.

З якою наш Лютий по суті роздавав ляща нам.

Ти додзвонився?

Батьки вже в їдальні.

Його батько синій, як завжди, нічого нового.

Але ми поки що дихаємо, на цьому зупинимо щастя.

Черговий відрізок, лютий — привіт.

Приспів: 2 рази