Yakamonéyé XXV - Tryo, Camille Esteban

Que faire, que faire?

Oh mais, mais qu’est-ce que j’vais faire?

Que faire, que faire?

Oh mais, mais qu’est-ce qu’il faut faire?

Que faire, que faire?

Oh mais, mais qu’est-ce qu’on va faire?

Que faire pour court-circuiter?

Que faire pour court-circuiter la conspiration?

Qui fait que, comme d’habitude, je vis au fil des saisons

Filin tendu en vue que le rêve soit illusion

Je les volerai bien pour de bon, vos montagnes de millions

Mais bon, il y a bien ma bagnole et mon chien

Le biberon du bébé, le baby-sitter qui vient demain

La bouffe, le loyer, la banque à rembourser

Babylone, ma bien-aimée, c’est pour toi que je vais bosser

Mais bon, il y a bien cette chose que j’ai en moi

Tu ne peux pas la toucher, il y a que moi qui la vois

Vision virtuelle venant des vents les plus lointains

Je suis vivant et en rêvant, je vois la vie comme elle vient

Le rêve commence, le rêve commence

Le rêve commence, le rêve commence

Le rêve commence, le rêve commence

Le rêve, rêve, commence, danse, danse, vagabond danse

Le rêve commence, je vole vite et bien, boum, boum

Pas de volant, les virages se négocient bien

Bien, voilà que maintenant, un voilier me prend

Et c’est toutes voiles dans le vent que je voyage à présent

Je n’ai pas vu de violence, tu as eu de la chance

Je n’ai pas vu de violence, sûrement pas en France

Je n’ai pas vu de violence, tu as eu de la chance

Je n’ai pas vu de violence (Danse, danse, vagabond danse)

Je n’ai pas vu de violence, dans de voitures, de villes

Et c’est en France que je poursuis mon exil

Je vis, je vois, j’oublie les imbéciles

Et c’est là qu’au loin j’aperçois une île

Très vite, je m’approche, sur l’eau je ricoche et pof

J’atterris devant le sourire d’un mioche

Dans sa main, un morceau de brioche

À côté de lui, un chien qui renifle ses poches

Ici, tout est bien, beaucoup mieux qu’au cinoche

L’air qu’on respire est sain, personne ne roule en Porsche

On est chez quelqu’un que je sais apprécier

Il est dans mes rêves depuis des dizaines d’années

On est chez mon frère, celui qui jamais nous envie

Celui qui aime la terre, l’eau, qui a les enfants pour amis

Lui, il sait se taire, on écoute ce qu’il dit

Car jamais, jamais, jamais de sa bouche n’apparaît le mépris

L’humour est son petit frère, l’amour son aîné

Son nom représente la Terre, il s’appelle Yakamonéyé

Chez Yakamonéyé, nan-nan, il y a pas de monnaie

Il y a pas de barbelés, nan-nan, pour t’empêcher d’entrer

Il y a pas mal de mouflets chez Yakamonéyé

Un peu de sensei, beaucoup de liberté

Mais qu’est-ce qu’on va manger, qu’est-ce qu’on va planter?

Il y a pas de quoi s’inquiéter, nan-nan, chez Yakamonéyé

Il y a pas de monnaie, y a plus de monnaie

Y a pas de monnaie, y a plus de monnaie, y a pas de monnaie

Je rêve, j’me promène et je rêve

Je rêve, j’me promène et je rêve

Je rêve, oui mon frère, et ça vaut tous mes mois de salaire

Ma couette est le repaire où j’mène une vie pépère

J’libère le monde amer et même si j’y reste fier

J’aurais du mal à refaire tout ce qui va de travers

Alors je traverse les océans pour trouver ce monde d’enfants

Fonçant, fonçant comme un dément vers ces gens plus cléments

J’y reste quelque temps tant que je peux y rester

Et quand le réveil sonne, j’ai l'énergie pour lutter

Car j’ai été chez mon frère, celui qui jamais nous envie

Celui qui aime la terre, l’eau, qui a les enfants pour amis

Lui, il sait se taire, on écoute ce qu’il dit

Car jamais, jamais, jamais de sa bouche n’apparaît le mépris

L’humour est son petit frère, l’amour son aîné

Son nom représente la Terre, il s’appelle Yakamonéyé

Chez Yakamonéyé, chez Yakamonéyé

Chez Yakamonéyé, chez Yakamonéyé

Parle-moi de toi, tes récits valent de l’or

Je veux surtout pas voyager du Sud jusqu’au Nord

Fais ta vie, comme toi, j’veux cette vie de Bohème

J’prendrais ma guitare, j’fais des sons et des poèmes

J’veux voir des sourires, ouais, des manos arriba

Ça va balancer c’soir, on se barre chez Hata

Ouais, j’arrive, j’vais même rejoindre mon Costa Rica

On est roots, nous, besoin d’Caraïbes mais pas de lilas

Prie, ce soir on est posé

On s’refait le monde comme Yakamonéyé

On s’barre de la vie, on parait peut-être utopique

Toute cette politique, on d’vrait pouvoir la contredire

Changer les choses, j’y crois si on y met la dose

Tout seul, c’est nul, à plusieurs c’est plus drôle

L’argent rend fou, j’crois qu’c’est ça

Ça les rend fourbes, ça fait mal

Fais donc pas ci, fais donc ça, on nous bassine avec tout ça

J’marche qu’en coups, moi, j’marche pas droit

J’veux qu’des couleurs, pas de noir

La haine rend foud, qu’est-ce tu crois?

Donnons d’l’amour, c’est mieux ça

Ouais, ouais

Що робити, що робити?

О, але, але що я збираюся робити?

Що робити, що робити?

Але, але що робити?

Що робити, що робити?

Але, але що ми будемо робити?

Що робити при короткому замиканні?

Що робити, щоб замикати змову?

Що змушує мене, як завжди, переживати пори року

Протягнута лінія, щоб мрія була ілюзією

Я вкраду їх назавжди, ваші мільйонні гори

Але привіт, ось моя машина і моя собака

Пляшечка дитини, завтра прийде няня

Їжа, оренда, банк сплатити

Вавилон, мій коханий, я буду працювати для тебе

Але гей, у мене є така річ

Ви не можете доторкнутися до нього, це бачу тільки я

Віртуальне бачення з найдальших вітрів

Я живий і мрію, я бачу життя таким, яким воно є

Починається мрія, починається мрія

Починається мрія, починається мрія

Починається мрія, починається мрія

Мрія, мрія, починай, танцюй, танцюй, танець мандрівника

Починається мрія, літаю швидко і добре, бум, бум

Немає керма, повороти проходять добре

Ну, тепер мене везе вітрильник

І це все вітрила на вітрі, що я зараз мандрую

Я не бачив насильства, тобі пощастило

Я не бачив жодного насильства, звісно, ​​не у Франції

Я не бачив насильства, тобі пощастило

Я не бачила насильства (Танець, танець, танець мандрівників)

Я не бачив насильства, в машинах, у містах

І саме у Франції я продовжую своє вигнання

Живу, бачу, дурнів забуваю

І ось там вдалині я бачу острів

Дуже швидко я підходжу ближче, на воді рикошету і пуф

Я приземляюся перед усмішкою нахабника

У руці шматочок бриоші

Поруч собака нюхає його кишені

Тут все добре, набагато краще, ніж у кіно

Повітря, яким ми дихаємо, є здоровим, ніхто не їздить на Porsche

Ми у когось вдома, що я знаю, як цінувати

Він був у моїх мріях десятиліттями

Ми у мого брата, той, хто нам ніколи не заздрить

Той, хто любить землю, воду, хто має дітей для друзів

Його, він вміє мовчати, ми слухаємо, що він говорить

Бо ніколи, ніколи, ніколи з його уст не виходить презирство

Гумор – його молодший брат, любов – його старший

Його ім’я символізує Землю, його ім’я – Якамоней

У Якамоней, нан-нан, немає змін

Немає колючого дроту, нах-нан, щоб утримати вас

У Yakamonéyé є чимало мафінів

Трохи сенсея, багато свободи

Але що ми будемо їсти, що будемо садити?

Нема про що хвилюватися, нан-нан, у Якамоні

Немає змін, більше немає змін

Немає грошей, немає більше грошей, немає грошей

Я мрію, ходжу і мрію

Я мрію, ходжу і мрію

Я мрію, так, брате, і це коштує всієї моєї місячної зарплати

Моя ковдра — це лігво, де я веду затишне життя

Я відпускаю гіркий світ, і навіть якщо я залишаюся ним пишатися

Мені було б важко переробити все, що пішло не так

Тому я перетинаю океани, щоб знайти цей світ дітей

Лихий, кидається, як божевільний, до цих добріших людей

Я залишаюся там деякий час, доки можу там залишитися

А коли спрацює будильник, у мене з’явилася енергія для боротьби

Бо я був з братом, який ніколи нам не заздрить

Той, хто любить землю, воду, хто має дітей для друзів

Його, він вміє мовчати, ми слухаємо, що він говорить

Бо ніколи, ніколи, ніколи з його уст не виходить презирство

Гумор – його молодший брат, любов – його старший

Його ім’я символізує Землю, його ім’я – Якамоней

В Якамонейе, в Якамонейе

В Якамонейе, в Якамонейе

Розкажіть про себе, ваші історії коштують золота

Я особливо не хочу подорожувати з Півдня на Північ

Живи своїм життям, як ти, я хочу цього богемного життя

Я б взяв свою гітару, я творю звуки і вірші

Я хочу бачити посмішки, так, манос арріба

Сьогодні ввечері буде рок, ми підемо до Хати

Так, я йду, я навіть збираюся приєднатися до своєї Коста-Ріки

Ми коріння, нам потрібні Кариби, але не бузок

Моліться, сьогодні ввечері ми лежали

Ми переробляємо світ, як Yakamonéyé

Ми виходимо з життя, ми можемо здатися утопістами

Цій політиці ми повинні вміти їй суперечити

Змініть речі, я вірю в це, якщо ви введете дозу

Поодинці нудно, разом смішніше

Гроші зводять з розуму, я думаю, що це все

Це робить їх брехливими, це шкодить

Не робіть цього, робіть те, ми з цим все обдурили

Я ходжу тільки ударами, я, я не ходжу прямо

Я хочу тільки кольори, а не чорний

Ненависть зводить вас з розуму, як ви думаєте?

Даруймо любов, так краще

так Так