Quand La Bergère - Tri Yann

Quand la bergère s’en va-t-aux champs,

En toujours filant

Sa quenouille est à son côté

Son fuseau d’argent.

Son bel amant va la suivant

En toujours disant:

— La belle, ne marchez pas si fort

Tardez un moment.

— Oh, nenni non, je n' tard’rai point

J’ai vu l’autre jour de joyeux amours

Là qui était dans le jardin

Le cœur bien mourant.

— N'avait-il pas le sabre en main,

L’anneau d’or au doigt?

La belle, ce sont mes anneaux!

Belle, rendez-les-moi!

— Tiens, galant, voilà tes anneaux

Mets-les à ton doigt

Je m’en fiche pas mal de tes anneaux

Encore mieux de toi.

— Ah si, la belle, j’ai mal parlé

Là je m’en repens

Et je me jette à vos pieds

Le cœur repentant.

— Galant, galant, il n’est plus temps

De t’en repentir

Toi, tu m’as donné ton congé

Et moi, je l’ai pris.

Коли пастушка йде в поля,

Все ще крутиться

Його прялка поруч з ним

Його срібне веретено.

Далі йде її красивий коханець

Завжди кажучи:

«Красиво, не ходи так важко».

Затримай на мить.

«Ні, ні, я не спізнюся

Я бачив днями щасливе кохання

Де був у саду

Вмираюче серце.

«Хіба в нього не було шаблі в руках,

Золота каблучка на пальці?

Красуня, це мої каблучки!

Красиві, поверни їх мені!

«Ось, галантний, ось твої каблучки

Покладіть їх на палець

Мені байдуже до твоїх каблучок

Ще краще від вас.

«Ах так, красуне моя, я погано говорив

Там я каюся

І кидаюся до твоїх ніг

Розкаяне серце.

«Галантний, галантний, уже пізно

Щоб покаятися

Ви, ви дали мені дозвіл

І я взяв.