Aloïda - Tri Yann

C'était à Vannes, l’an passé au mois de mai,

Aloïda de l’I.U.T.

revenait,

Petite maure, cheveux de jais sur le dos,

Jean et sweat-shirt, sur le pont de Kerino.

S’en viennent à moto ses trois frères

Et leurs yeux sont comme couteaux,

Ils l’encerclent, elle a peur aussitôt.

-Hier on t’as vu main dans main d’un étudiant,

C’est déshonneur pour une Maure de vingt ans,

Grand déshonneur pour tes frères et tes parents.

-C'est, leur dit elle, liberté d’aimer pourtant.

Des trois frères l’aîné aussitôt,

Lui attache les mains dans le dos

Et la jette derrière sa moto.

-Frères!

mes frères!

vous me brisez les os.

-Maudite s ur!

nous en finiront bientôt.

-Frères!

mes frères!

vous déchirez ma peau.

-Maudite s ur!

tu gagnes ce que tu vaux.

Dans un entrepôt, il la traînent

Et la saignent de leurs couteaux,

Et l’enterrent au fond du dépôt.

Tombe sur Vannes grêle de caillots de sang.

Aloïda, ton ami vient en courant,

Chercher refuge par hasard dans l’entrepôt,

Voit dans l’entrée tes chaussures et ton manteau.

-Gendarmes qui dormez, accourez!

Morte mon amie est enterrée,

Et de la terre dépasse ses pieds.

Sitôt s’en viennent capitaine et brigadiers

Dans l’entrepôt, pour la Maure déterrer

Mais là d’entendre sous la terre ses sanglots:

Aloïda sortie s'éveille sitôt.

Entre ses seins, reposant,

Elle avait son petit enfant,

Lui souriant souriant à la vie.

Le jour suivant, sur la route de Lorient,

On retrouva les trois frères tout trois gisants,

Le plus âgé au fond d’un étang noyé

Et le plus jeune sous sa moto écrasé,

Le troisième brûlé, foudroyé,

Et ses cendres égarées par le vent,

Tous trois gisants, tout près de Landévant.

C'était à Vannes, le jour de la saint Brendan,

Aloïda, jeune Maure de vingt ans;

Le lendemain, sur la route de Lorient

On retrouva ses frères tous trois gisants.

Це було у Ванні, минулого року в травні,

Алоїда з I.U.T.

повернувся,

Маленький мавр, чорне як смоль волосся на спині,

Джинси і світшот, на мосту Керіно.

Його троє братів їдуть на мотоциклі

А очі їхні як ножі,

Вони оточують її, вона відразу лякається.

-Вчора ми бачили, як ви рука об руку зі студентом,

Це ганьба двадцятирічного мавра,

Велика безчестя твоїм братам і батькам.

– Все ж таки, сказала вона їм, свобода любити.

З трьох братів найстарший одразу,

Зв'язав руки за спиною

І кидає її за свій мотоцикл.

-Брати!

мої брати!

ти ламаєш мені кістки.

- Проклята сестра!

ми скоро закінчимо.

-Брати!

мої брати!

ти рвеш мою шкіру.

- Проклята сестра!

ти заробляєш те, чого вартий.

На склад її тягнуть

І знекровлюють її своїми ножами,

І закопайте на дно депо.

Падає на Ванн град згустків крові.

Алоїда, твій друг прибігає,

Шукайте притулок випадково на складі,

Подивіться на своє взуття та пальто в коридорі.

— Жандарми, що сплять, прибігайте!

Померлий мій друг похований,

І земля перевищує його ноги.

Незабаром приходять капітан і бригадири

На склад, щоб мавр відкопати

Але там, щоб почути її ридання під землею:

Вихід Алоїда незабаром прокидається.

Між її грудьми, відпочиваючи,

У неї була маленька дитина,

Посміхаючись йому, усміхаючись життю.

Наступного дня, по дорозі в Лорьян,

Ми знайшли трьох братів, усі троє лежали,

Найстаріший на дні потонулого ставка

А наймолодший під своїм розчавленим мотоциклом,

Третій згорів, побитий,

І його попіл вітром розніс,

Усі троє лежать, дуже близько до Ландевана.

Це було у Ванні, на день святого Брендана,

Алоїда, двадцятирічний мавр;

Наступного дня, по дорозі в Лорьян

Усіх трьох його братів знайшли лежачими.