Пластилин - Торба-на-Круче

Дом мой пуст от избытка чувств

Я покинул дом, стало страшно в нем.

Мир мой стал землей соленых скал,

Где небеса седы, заметены следы,

На острие гряды, недалеко до беды.

Дом мой пуст от избытка чувств,

От открытых ран вытек весь.

Мир мой стал щепками моста,

По реке плывут, да не здесь.

После взрыва мин на облаках сидим,

Тишину жуем, будто не живем.

После взрыва мин обновленный мир,

Приземлившись стал щепками моста,

Что неделю лишь не дотянул до ста,

Не дотянул до ста, не дотянул до ста.

Кто-то скажет: «бред».

Кто-то скажет: «муть».

«Это что за жуть?

Что за чепуха?»

Я отвечу: «нет».

Я отвечу: «ха».

После взрыва мин, мир мой — не труха, мир мой — пластилин,

Мир мой — пластилин, мир мой — пластилин.

Что за чепуха?

После взрыва мин

Мир мой — не труха,

Мир мой — пластилин.

Дім мій порожній від надлишку почуттів

Я залишив будинок, стало страшно в ньому.

Світ мій став землею солоних скель,

Де небеса сивий, помітні сліди,

На вістря гряди, недалеко до біди.

Дім мій порожній від надлишку почуттів,

Від відкритих ран виплив весь.

Мір мій став трісками мосту,

Рікою пливуть, та не тут.

Після вибуху мін на хмарах сидимо,

Тишу жуємо, ніби не живемо.

Після вибуху мін оновлений світ,

Приземлившись став трісками мосту,

Що тиждень лише не дотягнув до ста,

Не дотягнув до ста, не дотягнув до ста.

Хтось скаже: «маячня».

Хтось скаже: «муть».

«Це що за жуть?

Що за нісенітниця?»

Я відповім: «ні».

Я відповім: «ха».

Після вибуху мін, світ мій—не¦труха, світ мій—пластилін,

Світ мій - пластилін, світ мій - пластилін.

Що за дурниця?

Після вибуху мін

Світ мій—не¦труха,

Світ мій - пластилін.