Сутками молчишь - Торба-на-Круче

Сутками молчишь, обо мне не знаешь,

Про себя кричишь, про других читаешь…

Сутками молчишь, обо мне не знаешь,

Потерялась мышь, пальцы мимо клавиш

Пальцы мимо струн, струны мимо, мимо…

Бьёт дождём июль в берега залива.

Бьёт огнём февраль ледяной и жгучий,

Прошлого не жаль лишь змеёй гремучей

Ползает тоска по углам квартиры…

Не хватает зла, не хватает мира…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь, обо мне не знаешь

Про себя кричишь, про других читаешь…

Пальцы мимо струн, струны мимо, мимо…

Бьёт дождём июль в памяти залива.

Бьёт огнём февраль ледяной и звонкий,

Прошлого не жаль, жаль, что очень тонкой

Оказалась связь между До и После…

Красками раскрась мир свой новый взрослый.

Время не молчит, время говорливо.

В памяти лучи, солнце у залива.

В памяти февраль ледяной и жгучий,

Прошлого не жаль лишь змеёй гремучей

Сутками молчишь…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь, с каждым днём стареешь…

Солнце выше крыш, ну что же ты не греешь?

Заведу дневник, чтобы знали дети —

Сумрачный старик был когда-то светел!

Но пальцы мимо струн, струны мимо, мимо.

Птица-говорун в памяти незрима…

Сутками молчишь, обо мне не знаешь

Про себя кричишь, про других читаешь…

Сутками молчишь, обо мне не знаешь

Про себя кричишь, про других читаешь…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь…

Сутками молчишь…

Добами мовчиш, про мене не знаєш,

Про себе кричиш, про інших читаєш…

Добами мовчиш, про мене не знаєш,

Загубилася миша, пальці повз клавіш

Пальці повз струни, струни повз, повз…

Б'є дощем липень у березі затоки.

Б'є вогнем лютий крижаний і пекучий,

Минулого не жаль лише змією гримучою

Повзає туга по кутах квартири.

Не вистачає зла, не вистачає світу…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш, про мене не знаєш

Про себе кричиш, про інших читаєш…

Пальці повз струни, струни повз, повз…

Б'є дощем липень у пам'яті затоки.

Б'є вогнем лютий крижаний і дзвінкий,

Минулого не шкода, шкода, що дуже тонкою

Виявився зв'язок між До і Після…

Фарбами розкрившись світ свій новий дорослий.

Час не мовчить, час балакучий.

У пам'яті промені, сонце біля затоки.

У пам'яті лютий крижаний і пекучий,

Минулого не жаль лише змією гримучою

Добами мовчиш…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш, з кожним днем ​​старієш…

Сонце вище дахів, ну що ти не грієш?

Заведу щоденник, щоб знали діти

Похмурий старий був колись світлий!

Але пальці повз струни, струни повз, повз.

Птах-балакун у пам'яті незрима…

Добами мовчиш, про мене не знаєш

Про себе кричиш, про інших читаєш…

Добами мовчиш, про мене не знаєш

Про себе кричиш, про інших читаєш…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш…

Добами мовчиш…