Друг - Торба-на-Круче

Перестал и снова сыпет снег,

Для тебя и для меня, для всех.

Кроме всех песков пустыни не узнать им его имя,

Им сгорать под солнцем злющим, обжигающим, плюющем,

А над нами злые тучи, холода все круче-круче

И уже, как две недели, прогноз радио- и теле-

В самом деле здесь снова сыпет снег.

Для тебя и для меня, для всех,

Лишь в космическом пространстве, черном, звездном постоянстве,

Где нет снега и метели космонавты пролетели,

А у нас как две недели не вылазим из постели,

Поцелуями на теле торопить весну хотели,

В самом деле здесь сыпет снег.

Сыпет снег.

Сыпет снег.

Только тот, кто самый нужный, самый северный и южный,

Самый ищущий, пропащий, самый друг мой настоящий,

Не увидит больше снега, он вчера ушел на небо,

Там влюбился и остался вездеход его сломался.

Снег то шел, то прекращался бился в окна разбивался,

Он то плакал, то смеялся улыбался-улыбался.

Попрощался и снова снег пошел.

Изменился мир и хорошо,

Прежний мир был слишком грязным, злым, тупым и однообразным,

Лицемерным и циничным, слишком серым и двуличным,

А теперь грязь незаметна, мир стал белым, мир стал светлым,

Только нафиг он мне сдался, лучше б друг со мной остался.

Потерялся я, прекратился бег.

Перестал и снова сыпет снег.

Перестав і знову сипіть сніг,

Для тебе та для мене, для всіх.

Крім всіх пісків пустелі не впізнати їм його ім'я,

Їм згоряти під сонцем злим, обпалюючим, плюючим,

А над нами злі хмари, холоди все крутіші.

І вже, як два тижні, прогноз радіо- та теле-

Насправді тут знову сипле сніг.

Для тебе та для мене, для всіх,

Лише в космічному просторі, чорному, зоряному сталості,

Де немає снігу і хуртовини космонавти пролетіли,

А у нас як два тижні не вилазимо з ліжка,

Поцілунками на тілі квапити весну хотіли,

Насправді тут сипле сніг.

Сипет сніг.

Сипет сніг.

Тільки той, хто найпотрібніший, найпівнічніший і найпівденніший,

Самий шукаючий, зниклий, друг мій справжній,

Не побачить більше снігу, він учора пішов на небо,

Там закохався і залишився усюдихід його зламався.

Сніг то йшов, то припинявся, бився у вікна, розбивався,

Він то плакав, то сміявся, посміхався-посміхався.

Попрощався і знову пішов сніг.

Змінився мир і добре,

Колишній світ був занадто брудним, злим, тупим і одноманітним,

Лицемірним та цинічним, надто сірим та двоособистим,

А тепер бруд непомітний, світ став білим, світ став світлим,

Тільки нафіг він мені здався, краще б один зі мною залишився.

Загубився я, припинився біг.

Перестав і знову сипле сніг.