So long - Tomas Andersson Wij

Jag minns ljudet från gruset

När vi kröp med våran kombi

Genom lönnallén mot gården

Och hur pappa tutade

Morfars havre mormors vinbär

Nådde dig och mig till axeln

Och bergen var en saga

Som kvällen målat blå

Vi la blommor på min systers grav

Och vi grillade i trädgårn

Medan guldet föll från himlen

Och du somna i nåt knä

Men allt det där är bara minnen

På en ryckig gammal smalfilm

Det är grindar för allén nu

Och hundar innanför

So long min vän

Det hann ifatt tillslut

När morfars hjärta stanna

Var det som ett stort träd föll till marken

Och nån öppnade den vindsdörr

Som vart låst i alla år

Och där inne såg jag saker

Jag bara sett i onda drömmar

Sånt som ingen kan rå på

Och sånt som hinner ifatt till slut

Det föll snö på gravens kransar

Och över morfars åkrar

Var du gammal nog att märka

Hur galenskapen kom

Som en stum glans över blicken

Och som oron sent om natten

Som en smitta genom huset

Som tog en efter en

So long min vän

Det hann ifatt tillslut

Din pappa ärvde gården

Och marken skogen djuren

Det hans syskon fick det rymdes

På ett litet lastbilsflak

Sen kom era sötbrödsdagar

Då vägen bakåt stängdes

Och när mormor kom på byn

Såg ni åt annat håll

Men efter femton år av tystnad

Satt du och jag i trädgårn

Med ett löfte i den sång vi sjöng

Om att börja om på nytt

Och inte ärva gamla fejder

Och låta våra barn få leka

I sommarparadiset

Där vi lekte du och jag

So long min vän

Det hann ifatt tillslut

Du ringer mig om kvällen

Och din röst är helt förändrad

Du hade sprungit genom skogen

Och ropat utan svar

Din pappa sköt en älg

Och sen stannade hans hjärta

Är du vuxen nog

Att se hur galenskapen tog

Även dig min vän och bror

Det faller snö på gravens kransar

Och på din pappas åkrar

Varken hans mor eller hans syskon

Är där och tar farväl

Tycker du att det var värt det

Är det det här du kallar heder

Kan du tysta sorgens klockor

Som bara slår och slår

Jag minns ljudet från gruset

När vi kröp med våran kombi

Upp för lönnallén mot gården

Och hur pappa tutade

Det är sent nu och det skymmer

Och det är inte mycket jag kan göra

Den dörr du måste öppna

Kan bara öppnas inifrån

So long min vän

Det hann ifatt tillslut

Я пам’ятаю шум гравію

Коли ми повзали з нашим універсалом

Кленовою алеєю в бік хутора

І як тато сигналив

Дідовий овес бабусина смородина

Дотягнувся до мене з тобою до плеча

А гори були казкою

Як вечір пофарбували в синій колір

Ми поклали квіти на могилу моєї сестри

А ми смажили в саду

Поки золото падало з неба

І ти засинаєш на одному колі

Але все це лише спогади

На відірваній старій вузькій плівці

Зараз є ворота на проспект

І собаки всередині

Поки мій друже

Це наздогнало в кінці

Коли дідусеве серце зупинилося

Наче велике дерево впало на землю

І хтось відкрив двері на горище

Який був замкнений у всі роки

І там я побачив речі

Я бачив лише у поганих снах

Речі, з якими ніхто не впорається

І речі, які зрештою наздоганяють

Сніг пішов на вінки гробниці

І через дідові поля

Ви були достатньо дорослі, щоб помітити

Як прийшло божевілля

Як німий блиск на його очах

І як тривога пізно ввечері

Як зараза через будинок

Які брали один за одним

Поки мій друже

Це наздогнало в кінці

Ваш батько успадкував ферму

І наземні лісові тварини

Те, що його брати і сестри отримали, було враховано

На ліжку вантажівки

Потім настали дні твого солодкого хліба

Потім зворотний шлях був закритий

А коли бабуся приїхала в с

Ти дивився в інший бік?

Але після п’ятнадцяти років мовчання

Ми з тобою сиділи в саду

З обіцянкою в пісні ми співали

Ось-ось почати спочатку

І не успадкуйте старі ворожнечі

І нехай наші діти граються

У літньому раю

Де ми з тобою грали

Поки мій друже

Це наздогнало в кінці

Ти дзвониш мені ввечері

І твій голос повністю змінився

Ти бігав лісом

І кричав без відповіді

Твій тато застрелив лося

І тоді його серце зупинилося

Ви достатньо старі?

Щоб побачити, як божевілля прийняло

Ти теж, мій друже і брате

Сніг падає на вінки гробниці

І на полях твого тата

Ні його матері, ні його братів і сестер

Є там і прощається

Як ви думаєте, воно того варте

Це те, що ви називаєте честю

Чи можете ви заглушити дзвони скорботи

Хто тільки б'є і б'є

Я пам’ятаю шум гравію

Коли ми повзали з нашим універсалом

Кленовим провулком вгору в бік подвір’я

І як тато сигналив

Зараз пізно і темніє

І я мало що можу зробити

Двері, які ви повинні відкрити

Відкрити можна тільки зсередини

Поки мій друже

Це наздогнало в кінці