Moloch - Todtgelichter

Gleich einem Monolith

Erhebt sie sich

Dringt in mich

Macht mich ihrer gleich

Dunkel und gleißend

So steht sie da

Und strahlt in mich

Strahlt durch mich

Blechern

Grau

Gefärbt

Voll von uns

…von jenen

Die dankbar sind

Dankbar und verst’rt

Leben ist einsamsein

Das lehrst du uns

Das gibst du uns

So wandere ich durch meine Stadt

Beschienen von den Gesalbten des Steins

Und doch allein… so allein

Ich brauche einen Zeugen

Einen Zeugen für mein Leben

Will leben und nicht schwinden

Will mich teilen, mich verschwenden

Will mich geben, geben, geben und verbrauchen

Will mich leben, sichtbar

Und mein Leben vergeben

Jeder ist allein

Leben ist einsamsein

Seltsam im Nebel zu wandern

Kein Mensch kennt den anderen

Як моноліт

Вона піднімається

Пронизує мене

Зроби мені подобатися їй

Темні та яскраві

Ось як вона стоїть

І світить в мені

Світить крізь мене

Тінні

Сірий

кольорові

нас повно

...з тих

які вдячні

Вдячний і засмучений

життя - це самотність

Ви навчите нас цьому

Ви даєте нам це

Ось так я блукаю своїм містом

Осяяний помазанцем з каменю

І все ж самотній... такий самотній

мені потрібен свідок

Свідок мого життя

Я хочу жити і не зникати

хочеш поділитися мною, втратити мене

Я хочу віддавати, віддавати, віддавати і витрачати

Хочу жити, видно

І пробач моє життя

Кожен один

життя - це самотність

Дивно блукати в тумані

Іншого ніхто не знає