Felicità - Tiromancino

Se tutte le stelle del mondo a un certo momento venissero giù

Tutta una serie di astri, di polvere bianca scaricata dal cielo

Ma il cielo senza i suoi occhi non brillerebbe più

Se tutta la gente del mondo senza nessuna ragione

Alzasse la testa e volasse su

Senza il loro casino, quel doloroso rumore

La terra, povero cuore non batterebbe più

Mi manca sempre l’elastico per tener su le mutande

Così che le mutande al momento più bello, mi vanno giù

Come un sogno finito, magari un sogno importante

Un amico tradito, anch’io sono stato tradito, ma non m’importa più

Tra il buio del cielo, le teste pelate bianche

Le nostre parole si muovono stanche, non ci capiamo più

Ma io ho voglia di parlare, di stare ad ascoltare

Di continuare a far l’asino, di comportarmi male, per poi non farlo più

Ah felicità

Su quale treno della notte viaggerai

Lo so, che passerai

Ma come sempre in fretta non ti fermi mai

Si tratterebbe di nuotare, prendendola con calma

Farsi trasportare dentro a due occhi grandi

Magari blu

E per doverli liberare

Attraversare un mare medioevale, lottare contro un drago strabico

Ma di draghi, baby, non ce ne sono più

Forse per questo i sogni sono cosi pallidi e bianchi

E rimbalzano stanchi tra le antenne lesse delle varie tv

E ci ritornano in casa portati da signori eleganti

Cessi che parlano, tutti quanti che applaudono, non ne vogliamo più

Ma se questo mondo è un mondo di cartone

Allora per essere felici basterebbe un niente

Magari una canzone, o chi lo sa

Se no sarebbe il caso di provare a chiudere gli occhi

Ma poi quando hai chiuso gli occhi, chissà cosa sarà

Ah felicità

Su quale treno della notte viaggerai

Lo so, che passerai

Ma come sempre in fretta non ti fermi mai

Якби всі зірки світу в якийсь момент зійшли

Ціла низка зірок, білого пилу скинута з неба

Але небо без його очей більше не сяяло б

Якщо всі люди світу без причини

Він підняв голову і злетів угору

Без їхнього безладу, того болючого шуму

Земля, бідне серце, перестала б битися

Мені завжди не вистачає гумки, щоб тримати білизну

Щоб трусики в найкрасивіший момент я опускаюся

Як закінчений сон, можливо, важливий сон

Друга зрадили, мене теж зрадили, але мені вже байдуже

Серед темряви неба білі лисини

Наші слова рухаються втомленими, ми більше не розуміємо один одного

Але я хочу поговорити, послухати

Продовжувати бути ослом, вести себе погано, а потім більше цього не робити

Ах щастя

На якому нічному поїзді ви будете подорожувати

Я знаю, що ти пройдеш

Але як завжди в поспіху ти ніколи не зупинишся

Це було б про плавання, повільно

Захопитись двома великими очима

Може синій

І треба їх звільняти

Перетинати середньовічне море, битися з косооким драконом

Але драконів, дитинко, більше немає

Може, тому сни такі бліді й білі

І вони втомлені підстрибують між читаними антенами різних телевізорів

І повертаються додому, привезені елегантними кавалерами

Перестає говорити, всі аплодують, більше не хочемо

Але якщо цей світ — картонний світ

Тоді нічого не вистачить, щоб бути щасливим

Може пісня, чи хто знає

Інакше варто було б спробувати закрити очі

Але коли ти закриєш очі, хто знає, що це буде

Ах щастя

На якому нічному поїзді ви будете подорожувати

Я знаю, що ти пройдеш

Але як завжди в поспіху ти ніколи не зупинишся