Не зови - Тимур Рахманов

В городе дождь, осень по площадям.

Мы не смогли, расставить все по местам.

Время прошло, но память еще хранит.

Счастье минувших дней, что нам не воротить.

Припев:

Не зови, ты меня,

Ухожу навсегда.

C’est la vie, все пока.

Отпускаю берега.

Не зови, ты меня,

Ухожу навсегда.

C’est la vie, все пока.

Отпускаю берега.

Переверну, страницу календаря.

И растворю, печаль я в бокале вина.

А за окном, по площадям весна.

И вновь и в который раз,

Встречаешь рассвет одна.

Припев:

Не зови, ты меня,

Ухожу навсегда.

C’est la vie, все пока.

Отпускаю берега.

Не зови, ты меня,

Ухожу навсегда.

C’est la vie, все пока.

Отпускаю берега.

Не зови, ты меня,

Ухожу навсегда.

C’est la vie, все пока.

Отпускаю берега.

У місті дощ, осінь по площах.

Ми не змогли, розставити все по місцях.

Час минув, але пам'ять ще зберігає.

Щастя минулих днів, що нам не повернути.

Приспів:

Не клич, ти мене,

Іду назавжди.

C'est la vie, все поки що.

Відпускаю береги.

Не клич, ти мене,

Іду назавжди.

C'est la vie, все поки що.

Відпускаю береги.

Переверну сторінку календаря.

І розчиню, смуток я в келі вина.

А за вікном, по площах весна.

І знову і вкотре,

Зустрічаєш світанок одна.

Приспів:

Не клич, ти мене,

Іду назавжди.

C'est la vie, все поки що.

Відпускаю береги.

Не клич, ти мене,

Іду назавжди.

C'est la vie, все поки що.

Відпускаю береги.

Не клич, ти мене,

Іду назавжди.

C'est la vie, все поки що.

Відпускаю береги.