Rod McNeil - Tim O'Brien

I make a living from a circuit I made

Out of trial and error and gigs that I’ve played

It might be the money or the town that it’s in

But mostly it’s people make you come back again

There was one little place that I played every year

It’s outside of Pittsburgh, I know it’s still there

Just a little old Moose lodge, the crowd was okay

But you’d never get rich from the money they’d pay

It’s mostly been silent since Rod was around

But that place used to fill with a bluegrassy sound

And I’ll never forget the way he made me feel

A big man with a big heart, named Rod McNeil

You might arrive tired and dark in a gloom

Then he’d buy a big dinner and pay for your room

Pete Rowan would hug him and call him his dad

Maybe that day the lonely road wasn’t so bad

I saw this and said that I’d buy it for Tim

Didn’t I Marty, he’d say with a grin

Now I keep that toy fiddle on my window sill

To remind me of Rod and those grey Pittsburgh hills

It’s mostly been silent since Rod was around

But that place used to fill with a bluegrassy sound

And I’ll never forget the way he made me feel

A big man with a big heart, named Rod McNeil

Я заробляю на життя за рахунок схеми, яку заробив

За результатами проб і помилок і концертів, які я грав

Це можуть гроші чи місто, у якому він знаходиться

Але здебільшого люди змушують повертатися знову

Було одне маленьке місце, в яке я грав щороку

Це за межами Піттсбурга, я знаю, що воно все ще там

Просто маленький старий будиночок Moose, натовп був у порядку

Але ви ніколи не розбагатієте на ті гроші, які вони платять

З тих пір, як Род був поруч, здебільшого була тиша

Але раніше це місце наповнювалося звуком блюграси

І я ніколи не забуду те, що він викликав у мене почуття

Велика людина з великим серцем на ім’я Род Макніл

Ви можете прийти втомлені й темні в темряві

Потім він купив великий обід і заплатив за вашу кімнату

Піт Роуен обіймав його і називав своїм татом

Можливо, того дня самотня дорога була не такою поганою

Я бачив це й сказав, що куплю для Тіма

Хіба я не Марті, — сказав він із усмішкою

Тепер я тримаю цю іграшку на мому підвіконні

Щоб нагадувати мені Род і ті сірі пітсбурзькі пагорби

З тих пір, як Род був поруч, здебільшого була тиша

Але раніше це місце наповнювалося звуком блюграси

І я ніколи не забуду те, що він викликав у мене почуття

Велика людина з великим серцем на ім’я Род Макніл