Words in the Water - Thrice

Standing knee deep in cold water, swiftly moving, somehow I knew I’d lost

something

Wading waist deep I saw a book there in the river, waiting for me to find it

there

I tried to read it, neck deep, treading water, but the tide, it pulled me out

to sea

Then, with water in my eyes, the words began to rise from their place

They were beautiful and dread;

I reached for them and fed on each phrase

They were honey on my lips, but then a bitter twist in my side

I knew they’d lay me in my grave;

«Is there no one who can save me?»

I cried

Sinking, down deep through cold water and heavy silence, shadows stirring in

the gloom

What things lay sleeping down deep in the darkness woke then, to find me in

that tomb?

Then, with water in my eyes, the words began to rise from their place

They were beautiful and dread;

I reached for them and fed on each phrase

They were honey on my lips, but then a bitter twist in my side

I knew they’d lay me in my grave;

«Is there no one who can save me?»

I cried

And when I lost all hope to look, someone took that heavy book from my hands

All its weight they set aside, after they had satisfied its demands

I felt white and black reverse, and the lifting of a curse from my heart

Then like one receiving sight, I beheld a brilliant light in the dark

Стоячи по коліно в холодній воді, швидко рухаючись, чомусь я знав, що програв

щось

Пробираючись по пояс, я бачив книгу там в ріці, яка чекала, що я знайду її

там

Я намагався прочитати це, глибоко по шию, ступаючи по воді, але приплив, він витягнув мене 

до моря

Потім з водою в моїх очах слова почали підніматися з місця

Вони були красиві й жахливі;

Я потягнувся до них і живився кожною фразою

Вони були медом на моїх губах, але потім – гірким поворотом на мому боці

Я знав, що вони покладуть мене у могилу;

«Невже немає нікого, хто міг би мене врятувати?»

Я плакав

Опускаючись, глибоко крізь холодну воду і важку тишу, зміщуються тіні

похмурість

Те, що лежало, спало глибоко в темряві, прокинулося тоді, щоб знайти мене

та могила?

Потім з водою в моїх очах слова почали підніматися з місця

Вони були красиві й жахливі;

Я потягнувся до них і живився кожною фразою

Вони були медом на моїх губах, але потім – гірким поворотом на мому боці

Я знав, що вони покладуть мене у могилу;

«Невже немає нікого, хто міг би мене врятувати?»

Я плакав

І коли я втратив всяку надію подивитися, хтось узяв цю важку книгу з моїх рук

Усю його вагу вони відклали, задовольнивши його вимоги

Я відчув біле й чорне навпаки, і зняття прокляття з мого серця

Тоді я, як один з них, побачив яскраве світло в темряві